«Молимося у Каневі, щоб набратися мудрості, сили та духу Шевченка», - Глава УГКЦ (оновлено)

08.03.2015 07:47

Tweet

Вірні Київської архиєпархії на чолі з Блаженнішим Святославом та владикою Йосифом (Міляном) звершили паломництво до могили великого батька і пророка українського народу Тараса Шевченка.

Щитом паломництва була Божественна Архиєрейська Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав у співслужінні з владикою Йосифом та численними священиками Київської архиєпархії.

Завдяки хоровому супроводу хору Патріаршого собору молитва набула величного характеру.

Проповідуючи Слово Боже, Предстоятель УГКЦ вказав вірним на уривок з Євангелія від Марка, де Христос оздоровив прокаженного: «І приходить до нього прокажений, благає його: "Якщо хочеш, то можеш мене очистити". Ісус доторкнувсь його і сказав: "Хочу, будь чистий!"». Пояснюючи ці рядки, Блаженніший Святослав запитав услід за євангелистом Марком: «Що ж хоче Бог по відношенню до людини?» За словами Очільника Греко-Католицької Церкви, відповідь на це запитання прихована в іншому читаннюі: «Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини».

Ведучи далі, Глава УГКЦ відзначив: «Часом начебто сумніваємося і запитуємо: що ж саме Бог хоче стосовно мене? - особливо коли переживаємо якусь біду, якусь трудність. Сьогодні ствердно, у всій повноті, ми можемо відчути, що Бог хоче нашого добра, Бог бажає нам нашого щастя, повноти життя, нашого зцілення, очищення, спасіння і життя вічного. Господь Бог кожного разу, як ми до Нього приходимо, спішить перший нам на зустріч, торкається нас, торкається нашої журби, нашої хвороби, нашої рани, нашої особистої гріховної прокази і каже нам: «Хочу, будь чистий. Хочу, відчуй, що Господь Бог тебе любить і хоче тебе рятувати, дає тобі рятівну свою животворящу десницю, дає тобі те, що є тобі на спасіння».

Глава УГКЦ пригадав також мету паломництва до цього місця: «Молимось у цій козацькій церкві для того, щоб цієї поминальної суботи пом’янути нашого Тараса, якого ми називаємо пророком українського народу, щоб тут разом із ним бути, щоб набратися його мудрості, його сили, його духу. Ми сьогодні прийшли в цю прощу для того, щоб завершити оцей ювілейний рік святкування двохсотліття з дня його народження. Рік, який можливо був дуже важким для нас. Ми розпочали цей рік разом з усіма главами Церков і конфесій України на Майдані, - на Майдані, який ще стояв в барикадах, який був опалений недавніми слідами протистояння, порошений кров’ю Героїв Небесної сотні. Ми тоді слухали Тараса… За цей рік як багато всього сталося в нашому житті, в житті нашого народу і нашої держави… І ми сьогодні приїхали сюди, де спочиває наш Кобзар, щоб знову його почути…» – закликав Блаженніший та на завершення пригадав два вірші Шевченка «Не завидуй» та «Розрита могила», після чого запала коротка тиша, яка була виразом глибокої пошани до почутого слова.

По завершенні Літургії Глава і Отець УГКЦ подякував владиці Йосифові – ініціаторові цього паломництва за ідею, священикам, семінаристам на чолі з проректором семінарії о. Андрієм Чорненком та усім присутнім за спільну молитву та звершене паломництво.

Див. також: Паломництво Київської архиєпархії до Канева

Опісля усі мали нагоду почути слова-враження місцевого священика Православної Церкви Київського Патріархату о. Сергія, а також слово місцевої мешканки, кандидата філологічних наук Зінаїди Панасівни Дараган (Береза), яка довгі роки свого життя присвятила розвиткові цього місця.

Цей день також увійшов в історію славного Канева посадженням першого дерева на алеї єдності. Єпископ Йосиф (Мілян), автор цієї ідеї, пояснив: «Паломництво до Канева неодмінно залишить свій слід у душах і серцях прочан, які відбули цьогорічну прощу на завершення двохсотлітнього ювілею від дня народження кобзаря. Проте ми завжди хочемо з такої подорожі щось принести, якусь пам’ятку, щоби це залишилося не тільки в думці, пам’яті, серці… Так, зазвичай привозимо ікону, хрестик чи медальйон або ж молитовник. На пам’ять про відбуту прощу, про завершення двохсотлітнього ювілею від дня народження Генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка прийшла ідея посадити дерево – перше дерево алеї єдності, - алеї єдності між християнами, алеї єдності між українцями, тої алеї єдності про яку співаємо щораз коли молимося за Україну «Боже, великий, єдиний», в єдності наша сила! Шовковиця - це біблійне, євангельське дерево, з якого споглядав митар Закхей на Христа, це дерево буде давати не тільки плоди смокви, але коло нього проростатимуть інші дерева, інших людей, християн, українців. «Козацька церква» буде оточена справді зеленим деревом, яке символізує життя, а ця алея єдності буде прикрашати святий Божий храм і буде великим парком біля підніжжя Тарасової гори» .

«Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні милій…»

Опісля біля пам’ятника Шевченку відбулася панахида, під час якої всі присутні благали милостивого Бога про вічний відпочинок для великого митця українського народу. На знак пошани до великого сина України відбулася церемонія принесення квітів до підніжжя могили.

Варто підкреслити, що паломники внесли великий внесок у розвиток культури українського народу та збагатили свої знання ставши учасниками екскурсій музеєм, які провадили умілі та знамениті історики цього місця.

Цей день назавжди увійшов в історію Канева, а приклад паломників, які молилися за душу Шевченка, за кращу долю України, можна з певністю подавати до наслідування багатьом українцям. Щоб могли сповнитися слова великого поета та пророка українського народу: «Чужого научайтесь, але і свого не цурайтесь».

Прес-служба Київської архиєпархії

 

Медіа по темі: