Священик є настоятелем у парафії Святих Верховних апостолів Петра і Павла в Чернігові. Крім парафіяльного служіння, важливу роль у його священстві відіграє душпастирювання в Чернігівському СІЗО та в жіночій колонії в Чернігові. Також до парафії у смт Любич, що неподалік Чернігова, належить реабілітаційний центр для жінок, які звільнилися з місць позбавлення волі.
За словами о. Петра, такий реабілітаційний центр був потрібен, бо часто жінки, які виходять із в’язниці, не мають куди йти. У родині їх ніхто не чекає. Буває, що вони взагалі не мають сім’ї.
Говорячи про своє служіння, священик наголошує: «Головне наше завдання – сповнити те, до чого нас закликає Христос: відвідати ув’язнених, потребуючих…»
Капелан запевняє, що у в’язниці люди дуже потребують, аби їм показали, що вони для когось дуже важливі. «Просто сказати: Ти є людина, людина, як і всі інші люди, які живуть на цій землі. Людина, яку Господь також любить. Ув’язнені люди також потребують, аби хтось умів їх оцінити, що вони є кимось люблені, що їх хтось зауважує», – сказав отець.
Священик розповів, що в колоніях кожного тижня організовує тематичну зустріч. Є можливість для індивідуальної сповіді чи духовної розмови. «Часто зустрічаються стереотипи, що люди за ґратами якісь інші… Але це неправда. Це ті самі люди, в житті яких просто сталася трагедія. І не можна сказати, що це якісь гірші люди чи якісь відокремлені. Вони такі самі, як ми, з такими ж потребами», – переконує в’язничний капелан.
До слова, днями у Києві відбувся щорічний з'їзд в’язничних капеланів Української Греко-Католицької Церкви. У рамках зустрічі протягом трьох днів відбувався науково-практичний семінар «Ми покликані до в’язнів як до Христа!». Упродовж трьох днів капелани працювали у трьох напрямах: пенітенціарна психологія і педагогіка, філософсько-богословська антропологія та пенітенціарна кримінологія.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту