Мене спонукає це зробити надзвичайний приплив людей, які цими днями зібралися, щоб віддати шану усопшому кардиналові, про що мені стало відомо. Ця присутність є красномовним знаком того, ким він був: одним із найвищих моральних і пошанованих авторитетів в останніх десятиліттях українського народу.
Ідеться в листі Папи Римського Франциска до Блаженнішого Святослава, Глави і Отця УГКЦ, який зачитав після Заупокійної Божественної Літургії Архиєпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, особистий посланець Папи для участі в похоронних богослужіннях світлої пам’яті Блаженнішого Любомира 5 червня.
«Звертаюся до Вас, Ваше Блаженство, а з Вами мене пов'язує давнє знайомство та пошана, щоб утішити Вас з приводу втрати того, хто був Вашим батьком і духовним наставником, - пише Папа в листі. - Він був ним для всієї Греко-Католицької Церкви, яку успадкував з «катакомб», до яких вона була змушена переслідуваннями і якій повернув не лише церковні структури, але, насамперед, радість власної історії, збудованої на вірі через і понад усякі страждання».
У листі Святіший Отець зазначає, що після трудомісткого і насиченого періоду служіння Блаженнішого Любомира як Отця і Глави УГКЦ, у зв’язку із похилим віком та несподіваною появою хвороби, його присутність у народі змінила стиль, але стала ще більш насиченою та багатою.
«Майже регулярно він був присутнім у житті вашої країни як вчитель мудрості: його мова була простою, зрозумілою для всіх, але дуже глибокою. У нього була мудрість Євангелія, хліб Слова Божого, розламаний для звичайних людей, для стражденних, для всіх тих, хто шукав гідності. Його напоумлення були делікатні, але також і дуже вимогливі до кожного. За всіх він постійно молився, відчуваючи, що це його новий обов'язок. І численні люди відчували себе ним представленими, знаходили в нього пораду й утішення, віруючі й невіруючі, не зважаючи на конфесійні відмінності. Усі відчували, що говорив християнин, українець, захоплений своєю ідентичністю, завжди сповнений надій, відкритий для майбутнього в Господі. Він мав слово для кожного, з теплотою своєї великої людяності й витонченої ввічливості «відчував» людей. Насамперед, він любив діалогувати з молодими людьми, маючи надзвичайну здатність спілкуватися з ними й молоді люди до нього численно сходились», - ідеться в листі далі.
Наприкінці в листі Папа пише таке: «Мене зворушує думка, що сьогодні по всій Україні його оплакують, але багато хто впевнений, що він уже спочиває в обіймах Небесного Отця. Вони відчувають, що отримавши від нього приклад послідовного й вартого довір’я життя, вони далі зможуть отримувати користь від його молитви, якою він буде захищати свій народ, котрий і досі страждає, позначений насильством і невпевненістю, однак, впевнений у тому, що Христова любов не розчаровує. Я вдячний за його унікальну присутність, релігійну та суспільну в історії України. Закликаю вас бути вірними його постійному повчанню та повному довір’ю Божому Провидінню. І надалі відчувайте його усмішку й ласкавість.
Для всіх вас, дорогі українці, на батьківщині та в діаспорі, випрошую в Господа повноту небесного благословення».
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту