Під час проповіді до вірних Предстоятель відзначив, що сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших свят у літургійному році, бо Свято Успення – це кінець літургійного року. Святі отці постановили, що народження Богородиці розпочинає новий цикл літургійного року, а її Успенням ми наче підходимо до якогось закінчення, якогось підсумку, якоїсь мети.
У цьому святі Христова Церква святкує кінець, закінчення земного життя Пречистої Діви Марії. Проповідник вважає, що саме у смерті тої чи тої особи до кінця об’являється і Богові, і людям, і ангелам небесним, ким була та особа. Момент смерті здається наче моментом об’явлення глибинної істини про ту чи ту особу.
«Сьогодні, зійшовшись на молитву, – сказав Блаженніший Святослав, – ми подібні до тих апостолів, яких Дух Святий зібрав із цілого світу, аби вони були свідками Успення Пречистої Діви Марії. Бо в момент її смерті Господь Бог хотів об’явити, ким вона є. У момент її Успення ми маємо об’явлення її особи, що ця Марія, Мати нашого Спасителя – істинна Богородиця, пречиста дівиця, яка породила в тілі воплоченого Бога. Вдивляючись у таїнство особи Богородиці, її блаженної кончини, її Успення, її сьогодні урочистого входу до небесного престолу, ми відкриваємо таємницю про нас самих, ким ми є, ким є та людина, яку сотворив Господь Бог…».
За словами Глави Церкви, монаше життя і покликання, яке вбачає в Успенні Богородиці своє таїнство, навчає нас сьогодні, що людина була створена для того, щоби бути живим храмом для живого Бога. Наш внутрішній світ, наше серце, наш розум та воля були сотворені для того, аби носити в собі Бога... «Людина, – каже Архиєрей, – я і ви, були сотворені для того, щоби бути храмом Духа Святого. Але відповідно до задуму Творця, остаточно ким ми є виявляється в момент нашої смерті. Дуже часто, живучи на землі, ми не знаємо, ким ми є. Людина – велика таємниця і загадка сама для себе. У момент смерті об’являється вся глибина її серця, усе те, чим вона жила, що думала, як спілкувалася з Богом, який дух мешкав у її серці».
Як приклад, Блаженніший Святослав наводить таких великих мужів Церкви, як митрополит Андрей і патріарх Йосип, із відходом у вічність яких відкрилася вся велич їхньої постаті. «А кілька місяців тому ми пережили ще одне явління людини великого храму Святого Духа, який жив між нами. Лишив нам свою мудрість, свою любов і свій мир. Похорон та блаженна кончина блаженної пам’яті патріарха Любомира були великим словом Божим про святість й покликання справжнього українця, який сколихнув Україну і показав, ким він був для нас, цей скромний монах студійського уставу, цей старець, цей Перебендя, який співав для нас на струнах нашої душі безсмертну пісню Любові й Миру», – відзначив Предстоятель.
Саме з перспективи восходження кожного з нас, продовжив проповідник, ми сьогодні дивимося на себе і на світ довкола нас. «Ми сьогодні згадуємо в молитві тих новітніх героїв нашого часу, яких об’явив нам Господь у момент їхньої жертовної смерті за свій народ. Ми згадуємо сьогодні героїв Небесної сотні. Згадуємо всіх наших воїнів, які віддали свої життя за наше життя, за свою Батьківщину і за нашу свободу. Подивіться, в момент їхньої смерті ми пізнали, що вони – герої...», – просить задуматися Глава УГКЦ.
Наприкінець Блаженніший Святослав попросив молитися сьогодні за кожного з нас, щоб живучи тут, на землі, ми вже були повні безсмертя. А також молитися за всіх тих, хто боїться смерті. «Скажімо їм, що смерть – це не кінець. Можливо, це найважливіша подія нашого з вами життя», – сказав Глава Церкви.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту