Під час дискусії владика Борис поділився своїми спогадами та враженнями від патріарха Йосифа Сліпого, якого знав за життя. За його словами за Рік патріарха Йосифа, він пережив щось особисте… «Упевнений, що всі в цей Рік, хто чув й бачив, дискутував, дивився фільми про патріарха Йосифа, теж щось пережили. Очевидно, я щось пережив особисте. Багато чого стало свіжим, багато чого відновилося і стало свіжим. І воно десь крізь призму цих питань набирає дуже цікавих акцентів... Гадаю, Україна, народ щойно починають відкривати Йосифа Сліпого як певне дзеркало, через яке можна на себе подивитися. Цікаве дзеркало», – сказав єпископ.
Владика розповів, що патріарх Йосиф був людиною такого дуже традиційного греко-католицького, галицького, селянського виховання. Якщо подивитися на траєкторію його життя, воно постійно поширювалося і поширювалося різними перспективами і досвідами.
«Таким він був для мене, – розповів єпископ, – коли я був юнаком у 70-х роках. Чому я не пішов до семінарії в Америці? Чому мені треба було долати різні труднощі в родині, у своєму середовищі, у географії, можливо, певний страх, щоб їхати до Рима? Тому що там був патріарх Йосиф. Я зрозумів, що він для мене представляв дві речі. Він був дуже мій, дуже наш, дуже в нашому народі, у нашій Церкві. Він надавав зміст, символізував мою церковну ідентичність, в якій я народився і виховувався, а водночас він був дуже універсальний…»
Як інтелектуал, він був богословом Католицької Церкви як спеціаліст із неосхоластики. Він знав мови, культури, які були традиційними високими культурами Європи. А потім його життя кинуло в Азію... Це буде цікаво, коли, можливо, збереться вся можлива інформація, з ким він спілкувався в тюрмах, на етапах...
У ньому був ріст, відзначає президент УКУ, розвиток, утвердження. Мені здається, він багато слухав і бачив. І майже завжди щось робив. І він це робив незалежно від того, чи це здавалося перспективним чи ні.
«Знаєте, – каже учень патріарха Йосифа, – дуже легко все критикувати: нікого нема, у Церкві все погано, у політиці все не так, в університеті беруть хабарі... І щодо відчаю безперспективності Йосиф Сліпий є просто дуже добрим ліком. Бо яка могла бути перспектива в сталінському таборі?! А він у 1949 році пише лист, який було знайдено лише 15 років тому, до Климентія Шептицького про розвиток України, технології, потяги, транспорт... там ще тільки бракувало слова «інтернет». Така була в нього візія».
За словами владики Бориса, патріарх Йосиф критично ставився до різних ідеологій і дуже поважав людей, які щось роблять. І сам робив. І подавав такий приклад. Створив був літургійну комісію і сам перекладав тексти. За п'ять років він зробив був більше ніж літургійна комісії за наступних сорок років.
«Він спілкувався з усіма: з жінкою, яка мала невпорядковане сексуальне життя, з бідаками, сліпими, з римською владою, офіцерами. І він давав надію. Я можу засвідчити, що Йосиф Сліпий і мені давав надію...» – емоційно відзначив єпископ.
«Цей Рік – це щось дуже гарне. Сподіваюся, це тільки початок і, дай Боже, щоб це тільки продовжувалося...» – підсумував президент УКУ.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту