На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у неділю, 29 липня, у своїй проповіді до вірних під час Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Варто зауважити, що на Літургії були присутні ректори духовних семінарій, а також Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки.
“Сьогоднішнє Євангеліє малює нам ікону Богоявлення, об’явлення присутності Бога, начебто серед обставин, серед лабетів смерті. Кожна деталь цієї історії — ходіння Ісуса Христа по воді серед розбурханого моря, серед темної ночі і вітру — є начебто іконою зустрічі, яку людина переживає в тяжких обставинах свого життя. Розбурхане море серед темряви ночі є образом смерті, а човен, в якому перепливають учні, — іконою Христової Церкви”, — зазначив на початку свого слова Предстоятель УГКЦ.
За його словами, осердям цього Богоявлення є дві руки: рука Петра, який потопає і волає про допомогу, і спасенна життєдайна десниця нашого Господа, яка виймає його з лабетів смерті і ставить біля себе.
“Ця історія розповідає про кожного з нас. Ба більше, у ній ідеться про зростання у вірі, тобто це історія людини, яка шукає Бога, а особливо історія кожної молодої людини, яка робить у своєму житті перші кроки в досвіді віри в Небесного Отця. Матей начебто описує три етапи дозрівання у вірі. Перший етап — досвід, коли здається, що Господь наказує нам робити якісь незрозумілі кроки. Це досвід кожної людини, яка робить перший крок у вірі. Часто під час цього кроку ми зосереджені тільки на собі, ми начебто випробовуємо власні сили, намагаємося перепливати бурхливе і небезпечне житейське море в човнику особистих і людських повностей. Можна сказати, ми вибудовуємо собі зону власного комфорту і безпеки”, — промовив Глава Церкви.
На його думку, раніше чи пізніше наш човник потрапить у ніч. Молода людина, яка пізнає свої сили і часто сконцентрована тільки на собі, зіставляє ті життєві завдання, яке ставить Боже Слово, із власними можливостями і каже, що бути християнином — неможливо, як людині ходити по воді.
Другий етап відбувається тоді, коли учням здається, що Син Божий, який іде по воді, — це привид. А третій етап — Ісус Христос дає можливість спіймати нам Його життєдайну десницю, Він виймає нас з особистих немочей та слабкостей. Ми починаємо розуміти, що Боже Слово і Всевишній — найбільше, на що можемо опертися в нашому житті.
“Сьогодні ми маємо велику радість у нашому соборі приймати прощу семінаристів з усіх наших семінарій, які прибули до Києва, аби разом із нашим народом торкнутися витоків віри святого князя Володимира. Вони прибули, щоб на берегах нашого Дніпра торкнутися хрещальної купелі українського народу, напитися з джерела віри нашої землі. І ми теж приймаємо в нашому соборі віруючу українську молодь, яка святкує 85-річницю пам’ятного з’їзду, який скликав праведний митрополит Андрей Шептицький у Львові під гаслом “Українська молодь — Христові”. Цей з’їзд можна прирівняти до сьогоднішньої євангельської історії”, — розповів Глава УГКЦ.
А пізніше він додав: “У ті часи, коли нашу Україну із Заходу заливала ідеологія нацизму, а зі Сходу — ідеологія комунізму, коли вітри були дуже супротивними для Церкви і кожної віруючої людини, праведний митрополит Андрей Шептицький скликав українську молодь для того, щоб вона наважилася, намірилася пережити особистий досвід віри в Бога”, — сказав Предстоятель УГКЦ.
Окрім цього, він засвідчив, що Син Божий промовляє до кожного українця: “Не бійтеся — це я!” Ба більше, йому надзвичайно хотілося б, щоб Божа і людська руки зустрілися і поєдналися. Блаженніший Святослав також усім подякував за присутність та висловив побажання, щоб ми могли зростати у вірі та бути з Богом.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту