На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав в інтерактивній програмі «Живого ТБ» «Відкрита Церква» на тему «Молодь: бути в Церкві», ділячись враженнями від переглянутого сюжету про багатолітній досвід душпастирського супроводу дітей і молоді у США та Канаді.
У сюжеті йдеться про парафії в Пармі (США), у Місісазі та Торонто (Канада), в яких дітлахів і молодь вчать любити Україну, відчувати зв’язок з Церквою і, звісно, пізнавати Слово Боже та Господню науку.
«Наша християнська тотожність є невід’ємною складовою нашої ідентичності, тобто те, ким ми є як українці. Адже українець-християнин – поняття, яке майже завжди було нероздільним. У діаспорі простежується тенденція і небезпека асиміляції, коли наші вірні можуть загубитися у «великому морі», однак Церква є осередком, в якому люди можуть гуртуватися і творити спільноту», – поділився враженнями Предстоятель.
На його думку, в Україні, коли ми чуємо слово «Церква», то передусім згадуємо про будинок, храм. А коли вживаємо слова «парафія» чи «священик», то зазвичай думаємо про богослужіння.
«На цих прикладах ми бачимо священика як вихователя віри, а також того, хто є провідником до Бога, від маленьких діток і до старших людей, які готуються до переходу від земного до вічного життя», – стверджує духовний лідер греко-католиків.
За його словами, у радянський період священик був служителем культу. Проте душпастир є благовісником Бога і вихователем у вірі. Він – посередник моєї зустрічі з Богом, який присутній у нашій громаді.
«Якось я запитав бабусю: «Де я можу зустріти Бога?» Вона мені відповіла, що в Церкві. Я подумав, що «в Церкві» – це означає в храмі. Проте вона говорила про Церкву як про громаду людей, які вірять у Бога, бо між ними є Всевишній. Господь казав: «Де двоє або троє зберуться в ім'я Моє, там Я є посеред них», – додав він.
Департамент інформації УГКЦ