Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 5 вересня під час Архиєрейської Божественної Літургії в базиліці Санта Марія Маджоре в Римі. Участь у богослужінні взяли владики Синоду Єпископів УГКЦ, який 1–10 вересня відбувається в Римі: кардинал Станіслав Рилко, настоятель базиліки Санта Марія Маджоре, архиєпископ Циріл Василь, секретар Конгрегації для східних Церков, владика Йосиф Верт, ординарій для католиків візантійського обряду Росії, та владика Юрій Джуджар, Апостольський екзарх для греко-католиків у Сербії. Учасниками спільної молитви були п. Тетяна Іжевська, посол України при Апостольській столиці, духовенство, монашество та численні миряни.
Яким був світ та Європа 150 років тому? «Ми би сказали, що світ тоді був "в гарячці". Друга половина XIX століття – час, коли в Західній Європі падали одні держави, народжувалися інші, коли навіть папа був позбавлений своєї держави й оголосив себе в’язнем Ватикану, а наш український люд розлетівся, немов лелеки, у різні сторони земної кулі, – пояснив у проповіді Блаженніший Святослав. – У той час до нас приходить Божественний Спаситель, щоби взяти людину за руку і зцілити гарячку того часу, того світу. Цією рукою, яка стала служити там, де є найбільша потреба, була Йосафата та її сестри».
Пояснюючи слова прочитаного євангельського тексту, Глава УГКЦ наголосив, що в ньому описана особлива ситуація. «Петро й Андрій запросили свого Учителя до себе додому. І тут віє людяністю і теплотою від цього євангельського читання, – додав він. – Христос приходить до домашньої Церкви і, мабуть, усі домашні хотіли Йому послужити. Подібно, як і зараз, коли ми приходимо до сестер служебниць, вони дають нам найкраще, що можуть дати, на знак свого служіння».
За словами Предстоятеля Церкви, євангелист Марко був учнем Петра і писав Євангеліє, яке апостол проповідував, тож змальовує постать Ісуса Христа як служителя, божественного диякона. «Теща Петрова була в гарячці. Зазвичай існує багато жартів на тему стосунків тещі із зятем, а тут Ісус приходить і в цей людський стосунок. Як каже Марко, вона лежала в гарячці і Христові сказано було про неї. Він здійснює своє служіння і потім гарячка цю жінку покидає, вона встає і вже сама починає служити. Служіння Христа переростає у служіння людини», – сказав Блаженніший Святослав.
Повертаючись до постаті блаженної Йосафати, проповідник зауважив, що в той час, коли українці як на рідних землях, так і по цілому світі не мали нікого, хто би міг їм послужити, бо часто були людьми другого або третього сорту, саме туди йшли сестри служебниці. «Ми дякуємо, найперше, Йосафаті, за те, що прийняла Божу руку, була живою іконою Христа-Служителя, бо саме через сестер служебниць наші люди у всіх закутках земної кулі відчули, що сам Бог приходить, аби їм послужити. Адже від того світу жодного служіння і помочі годі було тоді очікувати», – наголосив він.
На думку Предстоятеля УГКЦ, історія про Христа, який зціляє гарячку і покликає до служіння, повторюється і в наші дні: «Погляньте на той світ, в якому живемо! Він дослівно горить... Горять ліси Амазонки, горить далекий Сибір, кажуть градус напруги у світі зріс… І це можна справді назвати високою гарячкою сучасної світової спільноти! Цікаво, Христос сьогодні посилає Петра наших днів навіть на край світу…». Відомо, що цими днями Папа Франциск подорожує аж до Африки, аби там «дати можливість Христові взяти за руку сучасну людину».
«Сам Папа сьогодні є першим служителем, слугою слуг Божих, який встає і подібно, як Йосафата, йде служити на периферії світу, де є найбільша потреба. Але перед тим він прийшов сюди, як завжди перед кожною апостольською подорожжю, аби помолитися перед іконою Богородиці. Думаю, сьогодні постать Йосафати як тої, яка служить, пояснює нам служіння Петра наших днів», – пояснив Глава Церкви.
Далі Першоєрарх УГКЦ пригадав, що саме в цій базиліці Санта Марія Маджоре просвітителі слов’ян – святі Кирило і Методій – прийшли, аби відслужити першу Літургію старослов’янською мовою та отримати апробацію свого перекладу книг Літургії Папою. «У цій базиліці ми сьогодні просимо Пречисту Діву Марію заступництва для України й нашого українського народу. Господи, прийди до нас! Візьми нас за руку, аби ми знали, що йдемо тим світом, тою історією разом із Тобою. Дай нам сьогодні почути слова нашої Йосафати: "Слава Богу, честь Марії, а нам – мир"».
Сестра Софія Лебедович, генеральна настоятелька Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, наприкінці Літургії звернулася до присутніх такими словами: «Прославляймо і дякуймо Богові за дар особи блаженної Йосафати, дякуймо за її відкрите чутливе серце на потреби своєї Церкви, дякуймо за приклад її життя! Для нас, сестер, ця подія є нагодою ще більше наблизитися до блаженної Йосафати. Вона була донькою своєї Церкви, вона відчувала потребу служити українським мігрантам у далеких країнах поселення, відсилаючи туди сестер. Мати Йосафата нас сьогодні зібрала в цій чудовій марійській базиліці і це знак того, що Марія бере нас за руку. Дякую, Ваше Блаженство, за вашу батьківську відкритість. Ми відчуваємо, що вам залежить на нас». Черниця також подякувала владикам за співпрацю із Згромадженням, священникам і вірним – за спільну молитву.
Того дня в каплиці Генерального дому Згромадження ССНДМ у Римі відбувся Чин освячення іконостасу, реліквіарію з мощами блаженної Йосафати та кивоту на честь преподобної мучениці Тарсикії. Його здійснив Блаженніший Святослав спільно із владиками Синоду.
Додамо, що ікони Христа і Богородиці, зображені на іконостасі, – його богословська та композиційна основа. Райські врата, орнаментовані виноградною лозою, символізують Пресвяту Євхаристію, а павичі, що упокорено схиляють голову, – безсмертя, воскресіння. Іконостас та реліквіарій постав із допомогою творчої студії зі Львова «Благовіст». Автор іконопису – Володимир Свідерський, автор проекту – Зеновій Меньших, різьблення – Зеновій Меньших та Андрій Ярема.
Наприкінці події монахині подарували Главі Церкви ікону Блаженної Йосафати, яку написала одна з черниць.
Руслана Ткаченко для Департаменту інформації УГКЦ
Розробка сайту