Глава Церкви відзначив, що коли людина дивиться в обличчя смерті, в обличчя жахливої хвороби, яку ми не вміємо лікувати, навіть яку не вміємо зупинити, ми відчуваємо, що ми є на межі якогось людського досвіду. Ми відкриваємо якісь нові грані в собі, в суспільстві. І людина, яка думає, що вона є всезнайкою, що вона все тримає під контролем, у неї раптом з’являться відчуття, що вона щось не знає, чогось не розуміє.
«І це дуже добре, – вважає Предстоятель, – не треба соромитися сказати: я не знаю, я не можу, я не вмію, бо це саме та мить, коли ми можемо щось нового зрозуміти».
За його словами, перша відповідь Церкви на пандемію, на ситуацію, яка склалася у світі, – молитва. Тобто ми спілкуємося з Богом, який є джерелом нашого життя, здоров'я. Питаємо Його чому. І намагаємося почути відповідь.
«Те, що я почув, як мені виглядає... У нашому духовному житті Господь Бог нам часом дозволяє помилитися, впасти, розбити собі чоло... Бо лише тоді ми починаємо розуміти, що нам треба рости, у нас з’являться відчуття, що ми чогось нового вчимося. Можливо, сьогодні людство вчиться вперше бути глобальною спільнотою. І що в тій глобальності є десь і велика вразливість, що рухаються по земній кулі не тільки люди, але й віруси. Не тільки думки, ідеї, гроші, але також і людські гріхи, наші слабкості», – сказав Глава Церкви.
«Тому, – додав Блаженніший Святослав, – і ми, переживши цю пандемію в умовах такого глобального людства, в умовах такого всесвітнього села, в яке ми перетворюємося, ми станемо трошки дорослішими і, сподіваюся, більш відповідальними за себе і за свого ближнього».
За його словами, сьогоднішня ситуація – це педагогіка, досвід. «Погодьтеся зі мною, що це може бути одним з елементів Божої педагогіки, як Господь Бог заставляє нас бути дорослими. Бо дорослий – це той, хто вміє брати відповідальність за свої вчинки», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
«Якщо ми, як суспільство, сьогодні будемо дорослими, ми зможемо пережити будь-які катаклізми та віруси», – переконує Блаженніший Святослав.
Департамент інформації УГКЦ