Про це він розповів в інтерв’ю Миколі Княжицькому на телеканалі «Еспресо», присвяченому десятиліттю предстоятельського служіння.
«Коли йдеться про те, хто з моїх попередників мав на мене найбільший вплив, то це, безперечно, Блаженніший Любомир», – відзначив Глава Церкви.
Предстоятель розповів, що він мав нагоду пізнати його в різних ситуаціях.
«Він ще був моїм духівником у семінарії в Рудно. Коли я повернувся зі студій в Римі, Блаженніший Любомир безпосередньо опікувався нашою семінарією, куди я повернувся до праці як викладач і настоятель. Пізніше він залучав мене до різних справ, скеровував мене в різні країни з різними місіями. Одним із таких душпастирств було моє служіння в Афінах у Греції. З окремими місіями скеровував мене до Іспанії, тоді тільки ще формувалася українська громада, яка тільки виходила там на інший етап своєї організації. А потім я почав з ним співпрацювати як його особистий секретар і голова Патріаршої курії у Львові», – розповів Блаженніший Святослав.
«Тобто я мав нагоду, – додав він, – бути разом із ним у різних обставинах. Цікаво було разом із ним переживати Помаранчеву революцію, бачити, як Глава Церкви реагує на надзвичайні обставини у своїй державі, як він думає про свій народ, як промовляє до нього, як второпно діє».
Пізніше, коли Блаженніший Святослав став Главою Церкви, він мав велику ласку від Господа Бога протягом перших років свого предстоятельського служіння мешкати в одному домі з Блаженнішим Любомиром.
«Я завжди мав Блаженнішого поруч і це для мене було дуже важливо. Ще майже сім років ми мали можливість співпрацювати. І він завжди був готовий порадити, підтримати, часом навіть розвіяти певні сумніви. Завдяки його підтримці я міг тоді відважніше діяти як Предстоятель Церкви. Тож найбільше залишив свій вплив на мені Блаженніший Любомир», – сказав Глава УГКЦ.
Читайте також: Як в УГКЦ відзначатимуть 10-річчя інтронізації Блаженнішого Святослава?
Наприкінці інтерв'ю Блаженніший Святослав також звернувся до глядачів з особистим проханням: «Помоліться за мене, бо Глава Церкви є сильний духовною силою своєї Церкви, своєї спільноти. Якщо ми будемо підтримувати одне одного, передусім молитвою, нам ніколи не забракне оптимізму. Нам ніколи не забракне того світла, світла життя. Каже Христос: хто йде за Мною, той не блукає у темряві, але має світло життя».
Департамент інформації УГКЦ