Переважна більшість закатована у 1944 році.
Поминальні богослужіння розпочалися на подвір’ї храму Святих апостолів Петра й Павла. Панахиду очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужіні з владикою Григорієм, єпископом-помічником, отцями василіанами, священниками з усіх деканатів Самбірсько-Дрогобицької єпархії та представниками духовенства інших конфесій. Участь у заході взяли представники міської і обласної влади, військові й ветерани АТО, а також представники громадськості. Після завершення панахиди процесійна хода вирушила на міську площу, де відбувся чин похорону.
Наприкінці богослужіння владика Ярослав звернувся зі словом до присутніх. Повертаючись до подій ХХ ст., владика Ярослав пригадав, як у вересні 1939 р. більшовицькі війська окупували Західну Україну. «Більшовицький режим вишукував патріотів української землі. Науковці говорять, що в той час було вбито 24 тисячі свідомих синів і дочок нашої землі. Статистика свідчить, що на вул. Стрийській у в’язниці НКВД протягом декількох днів загинуло 1200 осіб. Пам’ять про це передавалась з уст в уста», — зазначив проповідник.
Відтак владика Ярослав наголосив, що завданням нащадків є не тільки вшанувати пам’ять звитяг цих героїв, а й закарбувати їх заповіт. Полеглі герої немовби звертаються сьогодні до нас: «Ми віддали життя за волю і кращу долю України. Ми боронили її до останньої хвилини свого життя». Єпископ додав, що жертви НКВД вмирали за минуле, сьогодення і майбутнє нашої землі. «Ми повинні чувати, бо почерк Московії той самий, що був 80 років назад. Сьогодні на Сході України розкопують могили понівечених наших співвітчизників, що прагнули соборної України, хотіли говорити своєю мовою, поклонятися Богові, якому поклонявся св. Володимир Великий», — зазначив єпископ.
Наприкінці свого слова владика Ярослав подякував усім, хто трудився над ексгумацією жертв більшовицького терору, і тим, хто подбав, щоб їх належно поховати.
Опісля процесійна хода вирушила до Поля скорботи, де останки жертв були передані землі. Відтак із завершальним словом до присутніх звернувся владика Григорій. «Як довго вони чекали, коли священник запечатає їх могилу і вони зможуть віднайти в Бозі блаженний упокій. Як чекали вони на те, щоб ми прийшли їм дати, а радше повернути, забране в них колись добре ім’я», — сказав проповідник.
Єпископ зі смутком відзначив, що сьогодні ми не можемо назвати імен цих жертв і невідомо, чи колись вдасться це зробити. «Втім ми сьогодні їх одноголосно і щиро називаємо синами і доньками свого народу, їхнього народу, нашого українського. Їх називали злочинцями, їх називали ворогами, а ми нині проголошуємо нашими серцях і устами, що вони герої, що вони діти свого народу, і найголовніше, що вони улюблені Божі діти. Бо кожен з них має те ім’я, яке вони отримали в Тайні Хрещення. І навіть якщо ми цих імен не знаємо, їх знає Господь Бог», — сказав владика Григорій.
Далі владика Григорій додав, що цим поховальним богослужінням присутні засвідчили свою віру у вічне життя. «Маємо надію на те, що Господь винагородить їхнє страждання, любов до Бога і свого народу. Господь подарує їм вічне життя, якого їм вже ніхто не зможе відібрати», — наголосив єпископ.
Фото о. Ігоря Цмоканича
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Розробка сайту