Життя Йосифа Сліпого – наступника і послідовника митрополита Андрея Шептицького, є свідченням служіння і віри. Під його проводом УГКЦ пережила найтяжчі часи переслідувань і заборони, але зберегла свою ідентичність і в умовах підпілля в Україні, і в країнах, де була українська діаспора, яка гуртувалася навколо своєї Церкви. За віру і переконання Йосиф Сліпий відбув 18 років у радянських таборах в Сибіру.
«Може, нам було б легше любити Україну, якби вона була багатою, самостійною і могутньою, але сьогодні треба і варто любити Україну, щоб вона такою стала», – писав Йосиф Сліпий уже в Римі, після звільнення із заслання.
Служіння патріарха було дуже діяльним і торкнулося багатьох сфер, – і до цих майже 20 років у Сибіру, і потім, у Римі, як глави Церкви – верховного архиєпископа УГКЦ. Окрім діяльності церковної – як патріарха, це була наукова робота та богословські дослідження, викладацька діяльність і створення Українського католицького університету святого Климентія у Римі, і багато іншого.
«Після молитви для патріарха Йосифа була наука – він був догматиком, а це найскладніший напрямок у богослов'ї, – розповідає о. Іван Дацько, особистий секретар Патріарха Йосифа у Римі. – І тому виховання і навчання майбутніх діячів Церкви були для нього пріоритетом: він казав, що мусимо виховувати духівників на високому рівні».
Ще одним вагомим напрямком, зерна якого засіяв Йосиф Сліпий, є праця над помісністю Церкви, її синодальним устроєм. Питання патріархату УГКЦ Йосиф Сліпий озвучив ще у 1937 році, на Унійному з’їзді у Львові. Патріарх Йосиф говорив: створення українського патріархату – це частина самостійності і незалежності України.
Що давало патріархові Йосифу силу пройти всі випробування так гідно, з такою мужністю, і виконати те, до чого був покликаний – для Бога, України і Церкви? Отець Іван Дацько каже: на це запитання якось у Римі Йосиф Сліпий лише підняв палець угору і подивися в небо – мовляв, там ця сила...
«Наша Церква була благословенна, що мала у ХХ столітті великих предстоятелів, – каже о. Іван. – Митрополит Андрей, патріарх Йосиф, Мирослав Іван Любачівський, Любомир Гузар… Кожен навчив свого наступника, передав йому щось. І тепер бачимо, що Блаженніший Святослав іде тим самим шляхом. Цей шлях прокладено, його можна удосконалювати і розширювати, але незмінною є ця послідовність і апостольська неперервність, наступництво».
На початку лютого цього року єпископи Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні закликали вірних молитися за беатифікацію і проголошення блаженними мучеників віри ХХ століття і, зокрема, патріарха Йосифа Сліпого. Але щоб ця прослава відбулася, потрібне усвідомлення ваги того, що звершив і патріарх, і інші церковні діячі в часи випробувань, яке це має значення і для всієї Католицької Церкви та християнської віри. І це – не лише праця істориків, про що каже директор Інституту історії Церкви УКУ Олег Турій, не лише відкривання і впорядкування документів, а й популяризація, відкривання цих постатей і їх чину для ширших аудиторій, передусім для молоді.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту