Про виклики, що постають перед біженцями, які змушені були покинути Україну на початку повномасштабної війни росії проти України, та про підтримку Батьківщини з боку українців в Італії розповів о. Петро Голіней, канцлер Апостольського екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії, у програмі «Бути певним у непевному завтра» 2 квітня на «Живому телебаченні» та радіо «Воскресіння». Отець Петро поділився, як людині емоційно дати собі раду, коли вона втратила все матеріальне, і як їй прийняти нові обставини та виклики.
Непростий час війни кожна людина переживає по-своєму. Зокрема о. Петро згадав про свої перші думки та відчуття на початку широкомасштабного вторгнення. Того дня отець ішов на Літургію з тривогою, але з надією: «Звичайно, що в цих обставинах має бути наша віра, уповання на Бога, на Його допомогу».
Розповідаючи про виклики, що постають перед біженцями, які змушені були покинути рідну землю на початку повномасштабної війни, отець Петро наголосив, що єдність з Богом – те, що є першочерговим для людини, оскільки все втрачене майно можна з часом повернути, а дім відбудувати: «Втрата помешкання, майна нічого не означає, коли ви не втратите єдності з Господом Богом. Очевидно, що ми не зможемо підняти з мертвих тих, хто загинув на фронті, невинних жерт, якими стали мирні люди у наших містах, але вони теж живуть, – живуть у Господі Бозі. Ми сумуємо, але сумуємо з надією на перемогу, з надією на Воскресіння».
Коли людина втратила те, над чим роками працювала: дім, майно, кошти – їй важко усвідомлювати, що слід надалі будувати своє життя в нових обставинах та приймати їх задля того, щоб далі жити. Отець Петро Голіней порадив у скрутній ситуації не концентруватися на негативних думках безвиході, а розуміти нові виклики та шукати навіть у них позитивну складову, хоч би як було важко: «Очевидно, що треба молитися, працювати, а найголовніше прийняти. Україна має прийняти той факт, що так, як було, уже не буде. З’явилися нові реалії, важкі, сумні, з викликами, але в цих реаліях народжується щось нове. Завжди в найгіршій ситуації треба думати над позитивною складовою. Ми ніколи не сподівалися, що світ буде настільки до нас солідарним. Одразу з’явилися можливості збирати допомогу. Я вірю, що ті, які залишилися без нічого, не залишаться без нічого. Прийде момент, що все буде відбудовано. Треба чекати, треба надіятися, треба працювати, а найбільше покладати всю свою надію на Господа Бога».
Розповідаючи про підтримку та допомогу української діаспори в Італії, отець Петро зазначив, що в перший день широкомасштабної війни владика Діонісій Ляхович провів нараду з курією екзархату, а згодом зі священниками про те, як організувати допомогу Україні. Також священник побачив надзвичайну підтримку та солідарність з боку самих італійців. Також він побачив вболівання за долю України та бажання бути на рідній землі серед українців в Італії.
«Найтяжчим ударом для наших вірян було те, що їхні рідні там, а вони тут. Туга за родиною, для якої вони працювали, якій надсилали кошти, про добробут якої дбали... Я ще задовго до війни часто повторював нашим вірянам за різних нагод такі істини: є в житті людини речі цінні і речі потрібні. Нам для життя потрібна робота, щоб заробити гроші. Гроші потрібні, щоб облаштувати свій будинок, прогодувати себе, купити собі одяг. Але гроші, робота, будинки, одяг – це не цінність. Цінність – це щось вище. Цінністю для нас є наші рідні. Ми є цінністю одні для одних. А найбільшою цінністю для нас усіх є бути дітьми Божими», – роздумував о. Петро Голіней про те, що насправді вартісне для нас у час війни.
Підсумував розмову о. Петро такими думками. Слід робити те, що залежить від тебе, робити так, як треба, а для духовенства бути там, де вірні: «Мені дуже подобається вислів: не роби добре, а роби так, як треба. Нас Господь Бог послав туди, куди послав. Тому дуже важливо, щоб наші священники в Україні, навіть на тих окупованих територіях, залишалися поруч зі своїми вірними. Великий приклад батьківського проводу показує нам усім Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав. Це дуже важливо бути там, куди тебе посилає Церква».
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту