Попрощатися з героєм України прибули родичі, друзі, пластуни та жителі міста Львова.
У проповіді владика Володимир подякував родині Димидів за патріотичне виховання сина та закликав кожного задуматися над тим, що він робить для України в наш час.
«Ще тиждень тому ми не могли собі навіть уявити, що будемо тут зібрані. Планували стратегії, креслили певні плани. Ми зібралися тут з почуттями смутку, а також глибокою пасхальною вірою. Без великодньої віри неможливо усвідомити те, що сталося», – сказав єпископ.
«Артемій встиг багато чого за своє життя. Сьогодні він звершує надзвичайно велику місію – зібрав сьогодні стільки молоді, священників, людей, і до нас у такий спосіб промовляє», – зауважив архиєрей.
Владика Володимир пригадав, як нещодавно Папа Франциск скерував до всього світу питання: а що ти зробив для України? Проповідник попросив кожного присутнього після повернення з похорону запитати себе, що кожен із нас зробив для України.
«Артемій тут, на землі, робив, доки міг. Він виміряв любов до України найбільшою міркою любові – віддав своє життя. Він загинув не для того, щоб ми за ним сумували. Природно, що ми зараз переживаємо відчуття смутку, сльози є також одним зі способів комунікації. Він точно не віддав життя за те, щоб ми впадали у розпач. Це найгірше, що ми можемо йому зробити – бути у розпачі», – наголосив єпископ.
Владика Володимир подякував родині Артема за виховання, за прищеплену любов до України, за національну свідомість. «Переконаний, що без інституції родини ми України не збудуємо. Бо кожна родина є мікроклітиною нашої держави. Сьогодні ми також бачимо, скільки є загроз. Оголошується війна українській родині. Тоді ми й без російської війни самі себе зруйнуємо», – перестеріг він.
«Дякую тобі, Артемію, за твою відвагу, за те, що віддав життя за мене, за кожного з нас. Тримай над нами мирне небо! Дякую також усім за спільну молитву, а родині Артемія – за добре свідчення християнської віри. Його родина інвестує у дві важливі речі: освіту та мистецтво. Це дві ноги, які несуть нас у напрямку свідомого, патріотичного виховання. Ідучи далі стежками життя, питаймо себе: куди ти йдеш, душе моя? Що ти робиш сьогодні для України?» – закликав владика Володимир.
Мама Артема, відома іконописиця Іванка Крип’якевич-Димид, заспівала синові останню колискову. А всі присутні – пасхальний гімн «Христос воскрес!».
Батько героя о. Михайло Димид у своєму слові пригадав, що останніми словами сина були слова: «Я вижив». Він підкреслив, що серцем християнства є віра у воскресіння, у те, що в Бога – усі живі. На його думку, заради України не шкода віддати і своє життя, адже віримо у вічність, у те, що земний шлях – це не кінець, але лише новий початок.
Похоронили Артема Димида на Личаківському кладовищі у Львові.
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Львівської архиєпархії,
фото: УКУ