За словами Предстоятеля, сироти – одні з найбільш незахищених категорій суспільства. Тому, коли хтось допомагає сироті, її захищає чи чинить милосердя, то, згідно зі Святим Письмом, сам Бог винагороджує таку особу.
Блаженніший Святослав зауважує, що українська держава є спадкоємицею системи опіки над сиротами часів Радянського Союзу. Ця система виховання «нової людини» в Радянському Союзі була ґрунтована на ідеології вилучення дітей із сімейного контексту. Держава сама хотіла виховати дітей, перетворити їх на «нових людиней», заперечити право батьків на виховання власних дітей, що спровокувало широкомасштабне явище сирітства. Для того щоб держава виховувала сиріт, були створені дитячі будинки.
«Ми бачимо, що сьогодні в Україні сиротинці перебувають у жахливому стані, і то не тільки в матеріальному плані. Сироти в таких виховних спільнотах, якими опікується держава, зазвичай є незахищеними і нездатними інтегруватися в суспільство. Зустрічаючись із такими дітьми, ми бачимо, що вони не завжди здатні створити власну сім’ю, бо ніколи не знали, що це таке», − пояснив Глава УГКЦ.
Ідея усиновлення, за словами Першоієрарха УГКЦ, як необхідний елемент захисту сиріт і виконання Божого закону, є надзвичайно важливою. Церква, з одного боку, захищає право батьків виховувати дітей, а з іншого - захищає права сиріт як осіб, що мають право виховуватися не в сиротинці, а в родині. Тому Церква намагається сприяти справі усиновлення.
«Ми підтримуємо ініціативи сімей, які готові взяти на виховання дитину, котра втратила своїх природних батьків. Проте ми також захищаємо права цієї сироти, бо вона має право бути усиновленою сім’єю, яка має батька і матір», − сказав у коментарі для «Живого.ТБ» Блаженніший Святослав (Шевчук).
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту