Людському серцю завжди хочеться свободи - справжньої, повної, свіжої, як сама весна...
Коли людина каже ні Богові, в глибинах її єства виникає порожнеча - безмежна, як сам Всесвіт. Ніхто і ніщо не в змозі заповнити пустки, спричиненої природною для неї жагою справжньої любові. Гріх залишає людське серце спустошеним. Слабне воля, затьмарюється свідомість, дійсність стає вужчою та більш примітивною. А людському серцю завжди хочеться свободи - справжньої, повної, свіжої, як сама весна...
Розробка сайту