У п’ятницю, 11 листопада 2016 р., у переддень літургійного спомину святого Йосафата, Архиєпископа Полоцького, за новим календарним стилем, українська греко-католицька громада Рима, представники інших Церков свого права, які почитають цього святого, а також паломники з України, як і щороку, зібралися у серці католицького світу, щоб на місці спочинку його нетлінних мощей відслужити молитися за єдність християн. Урочисте Богослужіння, яке очолив Блаженніший Святослав у співслужінні з владикою Діонісієм (Ляховичем), Апостольським візитатором для українців-греко-католиків Італії та Іспанії, і численно зібраним духовенством стало також відкриттям святкувань, приурочених до 400-річчя заснування Чину святого Василія Великого.
Глава УГКЦ на початку проповіді зазначив, що Христові слова про себе як про «Доброго Пастиря, що душу свою кладе за вівці», є сповненням давніх пророцтв про те, що «справжнім і єдиним пастирем свого люду є Господь Бог». Віра в єдність випливає з віри в єдиного Бога. Ісус також говорить, що є пастирем не лише «для маленької громади», але спасителем усього людства.
«Серед багатьох рис пастирської опіки самого Бога над своїми людьми є одна дуже специфічна й унікальна. Ісус Христос каже: Я – ворота», – вів далі проповідник, підкреслюючи, що Ісус є «єдиними воротами, щоб увійти в присутність Небесного Отця». Таким чином, Христос відкриває «нову еру в історії людства», епоху близькості Бога до своїх людей та закладає підвалини «вселенськості тої Церкви, яку у своїй особі засновує».
Блаженніший Святослав зазначив, що сьогодні наш народ особливо сприймає слова про одне стадо та одного пастиря, глибоко відчуваючи потребу єдності серед теперішніх випробувань, з самого нутра народу «лунає молитва і запит на Церковну єдність», але «ніхто сьогодні не знає, як можна це прагнення бути одним Божим стадом до кінця зреалізувати». Ісус же відповідає: церковна «єдність, найперше, будується на святості», - на святості пастирів і Божого люду, бо святість – одна. «Тому ми дуже потребуємо сьогодні, – додав проповідник, – щоб кожен священнослужитель був образом і подобою єдиного Доброго Пастиря Христа. Навіть більше, був для людей дверима до життя».
Згадуючи про завершення Року Божого милосердя і закриття Святих дверей, Глава УГКЦ наголосив на тому, що важливо, аби ніколи не були закриті ті двері, якими є добрий пастир для свого стада. І бачимо приклад такого пастиря у святому Йосафатові, «який віддав свою душу за овець і назавжди залишився між нами відкритими дверима, через які можемо отримати доступ до Божої благодаті». «Тут, біля його мощів, ми відчуваємо, що церковна єдність не є просто гарною богословською ідеєю, бо за гарну ідею рідко коли хтось віддасть своє життя, навіть той, хто її породив», – додав він, зазначаючи: «Церковна єдність, віра у святу, соборну й апостольську Церкву, наша віра в особливу місію і служіння для церковної єдності Наступника апостола Петра є чимось, за що святий Йосафат і мученики нашої Церкви ХХ століття віддали своє життя. Наша Церква – це Церква-мучениця за єдність християн, і коли хтось шукає сьогодні моделей для повного сопричастя у єдиній Церкві, має прийти сюди, стати на коліна перед його святими мощами і віднайти відповідь на свої питання».
«Просимо, щоб святий Йосафат, з одного боку, молився перед престолом Всевишнього за нас, за нашу Церкву, за наш народ, а з іншого – просимо за наше духовенство і монашество, бо нам сьогодні дуже потрібно, щоб кожен наш священик, кожен монах і монахиня, ставали “душехватами”, щоб, спілкуючись зі святими, побожними, освіченими священиками і монахами, кожна людина не просто побачила, але переступила через поріг тих дверей, які ведуть до єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви, а через неї – у життя вічне», – підсумував Глава УГКЦ.