На думку Предстоятеля, ми часто потребуємо Божого світла. Тому необхідно запитати себе, де є той простір і те місце, де найбільше сьогодні Христос хоче засвітити своє світло.
“Просвітитися (побачити) — означає бути заторкнутим самим Богом. Наслідок такого торкання Бога людини — є її оновлення, відродження, нове сотворення, а бачити — означає вірити”, — підкреслив архиєрей.
За його словами, євангелист Іван у своєму слові вживає різних способів для того, щоби благовістити нам, показати нам, ким є Бог і що робиться з людиною, яка відкривається до Бога, яка зустрічає Його та вірує. Господь є світлом і немає в Ньому жодної темряви.
Ба більше, Він створив кожного з нас здатними сприйняти світло вічного життя. Однак ми також бачимо людину, яка народилася в темряві, бо Євангеліє розповідає нам про сліпонародженого чоловіка, який ніколи не бачив світла. Не бачачи світла, він жив у темряві, був відкинутий на маргінеси суспільства, був тим, хто жебракував, не знав себе й не розумів, як йому жити у світі.
Варто зауважити, що саме Син Божий зі своїми учнями першим робить крок назустріч, адже просвітити — означає наново створити людину.
“Подібно як на початку сотворення Всесвіту, Господь узяв порох із землі і створив людину, так само й Спаситель робить такий самий жест — бере порох із землі, помазує очі цьому чоловіку і відсилає його вмитися, — розповідає духовний лідер греко-католиків. — Ми також можемо побачити в цьому жесті акт сотворення нової людини, відновлення здатності сприйняти світло, момент переходу від життя у темряві до життя сповненого божественним світлом і благодаті”.
Наприкінці Літургії Блаженніший Святослав також привітав Чернечу родину Воплоченого Слова зі паломництвом подяки, бо цього року це згромадження святкує 35 років зі свого створення. Харизма спільноти — євангелізація культури.
Департамент інформації УГКЦ