«Цей собор, – наголосив він, – символ і знак єдності не лише дітей українського народу, розкиданих по всьому світі, а й єдності нашого народу та нашої Церкви з усією Вселенською Христовою Церквою... Навіть пекельні сили комуністичного режиму 30 років тому були змушені визнати Божу силу, яка діяла в людській немочі дітей нашої Церкви, та легалізували цю Церкву на теренах агонізуючого вже тоді Радянського Союзу».
«Сьогодні, – сказав єпископ, – сам воскреслий Спаситель кличе, спонукає нас, своїх учнів у ХХІ столітті, знову і знову увіходити до човна й перепливати на "той бік", тобто виходити поза межі нашого малого світу, тієї нашої "Галілеї", до якої ми призвичаїлися і в якій нам, як правило, зручно, безпечно і, признаймося, комфортно», – сказав владика Богдан, нагадавши розповідь Євангеліста Матея про те, як Ісус спонукав учнів увійти до човна й переплисти «на той бік» (тобто зі звичної Галілеї на поганську територію), аби нести там Слово Боже».
Саме розміщення нашого собору, вважає владика Богдан, на лівому березі Дніпра вказує нам на шлях, яким ми маємо йти – шлях місійного динамізму, апостольської ревності, щирого ділення з іншими скарбом віри.
«Адже після того тривалого часу, коли наша Церква силою історичних обставин була змушена обмежити свою діяльність в Україні до Галичини, а повернувшись до столиці, прагнула кинути коріння передовсім на історичному правому березі, Господь неначе змусив нас перейти на лівий берег Дніпра, щоби вказати на розлогі простори усієї нашої Батьківщини, де люди чекають живого свідчення віри і Божої любові, – зауважив проповідник. – Недаремно супротивні сили згодом бідкалися, мовляв, "уніати перейшли вже не тільки Збруч, але і Дніпро!"».
«Так, ми йдемо, – сказав він, – не раз попри наші власні сумніви, тривоги і страхи, проте ми не несемо загрози для нікого (хіба що для диявола і його слуг!). Натомість для власного народу і всіх людей доброї волі бажаємо нести світло Божої науки, Божої правди і Божої любові».
Водночас Секретар Синоду додав, щоб успішно сповнити цю нашу місію, ми мусимо самі безнастанно зростати у вірі. Він закликав вчитися ходити по воді, йдучи назустріч Господеві, наближатися до Нього, пильно вдивлятися у Нього, вчитися від Нього, уподібнюватися до Нього в наших думках, словах і вчинках. Адже, на його переконання, недостатньо в соціологічних опитуваннях називатися віруючими людьми чи навіть християнами. Недостатньо ходити велелюдними процесіями раз на рік на спомин чергової річниці Хрещення.
«Нехай цей нинішній прихід і це паломництво до храму, – мовив владика, – стане для нас наступним кроком наближення до Господа, щоб ми посеред різних життєвих потрясінь, випробувань і криз відчули на собі Його потужну рятівну десницю».
Згідно з Постановами Синоду Єпископів УГКЦ 2013 року, свято Спомину освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві призначено відзначати щорічно 18(5) серпня.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту