Як зауважив Святіший Отець, маємо перед собою дві подорожі. Перша – подорож з Єрусалима до Емауса, на якій бачимо сумних учнів, розчарованих кінцем, як їм здавалося, історії Ісуса. Вони повертаються додому, ця подорож відбувається вдень, а значна частина дороги – сходження з гори. І є друга подорож, зворотна, інші одинадцять кілометрів, що включали сходження вгору, вже після того, як на землю спустилася ніч.
«Дві подорожі: одна легка вдень, інша важка вночі. Однак перша відбувається в смутку, друга – в радості. Під час першої Господь прямує поруч з ними, але вони Його не розпізнають, а під час другої вони Його вже не бачать, але відчувають, що Він близько. У першій подорожі вони знеохочені та позбавлені надії, в другій – біжать, аби сповістити іншим про прекрасну зустріч з воскреслим Ісусом», – зазначив Папа.
За словами Святішого Отця, ці два різні шляхи перших учнів говорять нам, «Ісусовим учням сьогодення», що перед нами в житті стеляться два протилежні напрямки: дорога тих, які піддаються паралічеві життєвими розчаруваннями та прямують вперед засмучені, або дорога тих, «які не ставлять на першому місці себе та власні проблеми», але Ісуса, який їх відвідав, і ближніх, які чекають на Ісусів візит. У цьому й полягає поворотний момент.
«Розворот полягає саме в цьому: перейти від думок про своє “я” до дійсності “мого Бога”, перейти, іншими словами, від “якщо” до “так”», – сказав Папа, пояснюючи, що ці «якщо», які зустрічаємо на згаданих сторінках Євангелії та у своєму житті, мовляв, «якщо б Він визволив», «коли б Бог мене вислухав», «якби все пішло так, як я хотів», «якби я мав те чи інше», повинні перейти в «так»: так, Господь живий; так, тепер, а не завтра, рушаємо в дорогу, щоб Його звіщати… Бо коли ми нарікаємо, нам бракує радості, перебуваємо в сірості…
Як зазначив далі Наступник святого Петра, цей перехід від «якщо» до «так» відбувся завдяки зустрічі з Ісусом. Ці два учні спочатку «відкривають Йому свої серця», а потім вислуховують пояснення Святих Писань, після чого запрошують Його до свого дому. І ці три кроки можемо зробити також і ми, в своїх домівках: відкрити серце Ісусові, «ввіряючи Йому тягарі, труднощі та розчарування»; слухати Ісуса, «взявши до рук Євангелію» та молитися словами учнів з Емауса: «Господи, зостанься з нами».
«Дорогі браття й сестри, – підсумував Папа, – в житті ми завжди перебуваємо в дорозі. Й стаємо тим, до чого прямуємо. Обираймо Божу дорогу, а не дорогу власного “я”, дорогу “так”, а не дорогу “якщо”. Тоді відкриємо, що не існує непередбачуваних обставин, сходжень, ні ночей, які неможливо здолати разом з Ісусом. Нехай же нам вказує дорогу Богородиця, Матір Дороги, Яка приймаючи Слово, все Своє життя перетворила у “так” Богові».
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами www.vaticannews.va
Розробка сайту