Неподалік од римського Колізею, на гамірній площі Мадонна деі Монті, знаходиться зовні непримітний український храм. За пишними римськими базиліками його розгледіти важко, однак головна суть - у захопливій історії.
Після підписання в 1596 році Берестейської унії, якою було відновлено єдність Київської Церкви із римським Апостольським Престолом, для української Церкви виникла потреба мати свого постійного представника при Апостольській Столиці. У 1626 році київський митрополит Йосиф Велямин (Рутський) відправив до Рима свого першого прокуратора – священика Миколу Новака.
Після його смерті прокуратором у Вічному місті став єпископ Рафаїл Корсак, який за дорученням Митрополита Рутського від імені всього народу просив Папу надати українцям храм, який став би осідком прокураторів і гостинним домом для паломників. У 1641 році Папа Урбан VIII (1623-1644 рр.) своїм декретом передав церкву Святих Сергія та Вакха київським митрополитам. Папа Климент IX у 1667 році надав цьому храму повний відпуст.
Див.також: веб-сторінка української парафії Святих Сергія і Вакха та ікони Жировицької Богородиці
Сьогодні церква Святих Сергія та Вакха та ікони Жировицької Богородиці є парафіяльним храмом для українців-католиків візантійського обряду Римської єпархії. З новою хвилею української еміграції в 90-х роках XX століття роль храму в духовному житті українців посилилася. У церкві щодня звершують богослужіння, тут вирує активне парафіяльне життя.
Джерело: zhyve.tv
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту