Монаші обіти чистоти, убозтва й послуху – не вирок. Вони дають простір для вивільнення особистого, аби відчути силу Слова Божого. Заради цієї духовної дійсності дехто залишав все і йшов у пустелю, бо знав, що він отримає від Бога.
Розповіла с. Наталя Мельник, голова Ради вищих настоятельок УГКЦ, у програмі «ВІДКРИТА ЦЕРКВА. ДІАЛОГИ» на Живому ТБ.
Обітниця чистоти не просто означає неодружений стан, а означає «серце залишати вірним для Бога». «Якщо серце належить Богу, тоді не буде проблем із чистотою. Те саме стосується й інших обітів. Та я не гадаю, що в теперішній час є більше спокус, аніж колись. Можливо, у сучасному інформаційному просторі ми більше бачимо ці спокуси», – додала черниця.
Обітниця убозтва означає не бути позбавленим усього матеріального, а вміти давати потребуючому. «Це свобода бути незалежним від матеріальних речей. Ця обітниця вчить цілком покладатися на Бога», – пояснила вона.
Обітниця послуху означає відмовитися від власної волі. Монахиня розповіла історію, що трапилася в монашій спільноті. «Одна молода сестра прийшла в монастир і довго міркувала про те, чому має слухати старших сестер. Але після життя в монашій спільноті протягом десяти років вона усвідомила, що це необхідно, аби опанувати собе», – зазначила монахиня.
Завдання монахів – відкрити саме в такий спосіб ці обіти, і тоді вони стануть чимось прекрасним.
Розробка сайту