Архиєрейську Божествену Літургію очолив владика Михайло, Екзарх Одеський, у співслужінні із владикою Володимиром, Єпископом-помічником Львівської архиєпархії, та місцевим духовенством.
Опісля в Народному домі м. Пустомитів відбулася Урочиста академія на честь вшанування пам’яті владики Володимира (Стернюка).
Довідка:
Владика Володимир Стернюк, Місцеблюститель Глави УГКЦ, народився 12 лютого 1907 р. У священичій сім’ї, яка проживала в Пустомитах поблизу Львова. Навчався у Першій українській гімназії у Львові, а з 1921 р. – в навчальному закладі отців редемптористів у Бельгії. Там вступив до монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ). У 1926 році склав чернечі обіти і вступив на богословські студії, а 1931 р. рукоположений у священство у храмі м. Лювен (Бельгія). По закінченні студій о. Володимир провадить місійну роботу на Волині, пізніше служить у Тернопільському монастирі Успення Пресвятої Богородиці, згодом – у храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Львові. Незабаром влада ліквідувала монастир і в 1947 р. Отця Володимира заарештували. Радянська окупаційна влада засудили його на п’ять років тюремного ув’язнення. У 1952 році, після таборів гулагу, він повертається до Пустомитів, працює санітаром, таємно виконує душпастирську працю. Улітку 1964 р. єпископ Василь Величковський хіротонізував о. Володимира Стернюка на єпископа та призначив його Єпископом-помічником. Після арешту владики Василя у 1969 р. Відповідальність за стан Церкви перейшла на єпископа Володимира. Він неодноразово зазнавав утисків з боку агентури КДБ, котре діяло на теренах Західної України.У грудні 1989 року Митрополит Володимир пише звернення «Про лад і порядок в Українській Греко-Католицькій Церкві». У 1990 році скликав Собор, який висловив прагнення до повної легалізації та реалібітації УГКЦ. Спочив владика Володимир 29 жовтня 1997 р., похований у крипті архикатедрального собору Святого Юра.
Розробка сайту