На заході були присутні Митрополити Василь (Семенюк) і Володимир (Війтишин), владика Дмитро (Григорак), священики, голова ОДА Степан Барна, а також меценати, представники різних органів місцевої влади та мешканці села.
За словами Предстоятеля УГКЦ, ми повинні вшановувати тих, що були жертвами цієї події, яку організувала радянська влада в часи сталінського “кровожерливого” тоталітарного режиму. Це досить важливий знак, оскільки він на весь світ буде говорити правду про цю подію.
“Уперше в історії нашої Церкви і українського народу ми освятили меморіальний знак на честь жертв, які постраждали внаслідок Львівського псевдособору 1946 року. Чому це є така важлива подія? Насамперед, це пам’ять, яку ми сьогодні освячуємо і святкуємо. Бо сьогодні той час, коли ми, як українці та греко-католики, по крупинках збираємо свою церковну і національну пам’ять. Ми мало усвідомлюємо свою тотожність та ще раз перед обличчям нових історичних викликів питаємо себе і кажемо світові ким ми є”, - зазначив Глава Церкви.
На думку Блаженнішого Святослава, меморіал має про це говорити і говорити правду. “Навіть більше, внаслідок цієї насильницької ліквідації — цілої духовної країни, внаслідок насильницького знищення УГКЦ на її рідних землях наша Церква ціною власної крові засвідчила те, що вона є правдива Христова Церква”, - наголосив проповідник.
Він також розповів, що тисячі священиків, монахів і монахинь, сотні тисяч вірних УГКЦ опинилися в лабетах смерті і, не вагаючись, готові були віддати своє життя за свою віру, Церкву та народ. Результатом цього псевдособору були десятки тисяч жертв, які є скарбом і багатством і нашої Церкви, і нашого народу”, - сказав Блаженніший Святослав.
Відтак очільник УГКЦ наголосив на таких гіперважливих моментах, як пам’ять і прощення щодо “болючих” сторінок в історії нашого народу та нашої Церкви. “Ми згадуємо жертв Львівського псевдособору не тому, щоб комусь дорікати чи плекати ненависть до когось. Проте ми сьогодні навіть в екуменічному діалозі повинні говорити правду. Маємо говорити сучасною мовою, якою спілкується Католицька Церква з усім православним світом, що Львівський псевдособор є ніщо інше, як найбільший в історії ХХ ст. акт православного уніатизму. Що це означає? Насильно ліквідуючи, відриваючи від частини якоїсь Церкви за допомогою державної влади ціною людських жертв, ця Церква (тобто РПЦ. - Ред.) намагається зрости у своїй кількості і майні. Таку правду потрібно говорити, щоб навіть у розумінні з православним світом ми все ж таки казали правду. І це буде говорити цей пам’ятний знак. А ми пам’ятаємо, що треба прощати і лікувати рани”, - запевнив Глава Церкви.
Блаженніший Святослав наголосив, що ідея спорудження і навіть все те, що було пов’язане із її втіленням, не належить ані Церкві, ані органам державної влади, а виходить від громадськості, звичайних громадян-патріотів, які знають правду, про неї пам’ятають і цієї правди прагнуть навчати майбутні покоління.
“Те, що написано на меморіальному знакові, будуватиме: нашу свідомість, нашу українську і греко-католицьку тотожність, а також буде будувати вільну і незалежну Україну. У цій Україні, де всі ми разом православні, греко-католики, протестанти будемо любити одне одного, але також одне одному будемо говорити правду. Не будемо цього боятися. Адже каже Христос: “Пізнайте правду і правда визволить вас”, - переконаний Предстоятель.
Крім того, Блаженніший Святослав висловив слова глибокої вдячності всім тим, хто долучився до процесу спорудження такого меморіалу. “Ми просимо, щоб воскреслий Христос прийняв у свої вічні обійми всіх тих, які постраждали внаслідок цього злочинного акту, а також всім тим, які жили для Бога, за Нього віддали своє життя Господь дав вічний упокій у Небесному Царстві”, - сказав Глава УГКЦ наприкінці.
Додаток:
ДОВІДКА
Львівський псевдособор тривав з 8 по 10 березня 1946 року, не визнаний Ватиканом і скликаний у Львові згідно з планом КДБ СРСР із ліквідації Української Ггреко-Католицької Церкви, ініціативною групою у складі трьох священиків: Гавриїла Костельника, Михайла Мельника, Антонія (Пельвецького) як представників трьох єпархій Галицької митрополії: Львівської, Перемишльської і Станіславської. Оскільки жодного єпископа УГКЦ на цьому соборі не було, завдяки чому. Згідно з канонічним правом, Львівський “собор” був лише неканонічним зібранням. Саме тому як УГКЦ, так і вся католицька церква, вважають це зібрання псевдособором. Згодом учасники Ініціативної групи почали «закликали українське католицьке духовенство за прикладом „політичного з'єднання України з Росією“ переходити до з'єднання з РПЦ”.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту