Цього року побачила світ незвичайна книжка – «Бог і Майдан: аналіз і свідчення». Свідчення людей, які були на Майдані від початку до кінця, і богословський аналіз, пошук вищих смислів і значень. У програмі «Добра розмова» від 28 листопада про цю книжку і Майдан 2013-20140-го говорили автори видання й учасники тих подій – викладачі Українського католицького університету, богослови о. Михайло Димид та Віктор Жуковський.
«Для мене то був надзвичайний час – людина у своєму житті переживає такі моменти, можливо, два-три рази. Моменти, які згадує все життя, як прояв чогось великого, величного, трансцедентального, - каже о. Михайло, який був на Майдані з перших днів. – Це був час особливого паломництва. Коли їхав туди, разом з усіма, не знав, що буду робити, якою буде моя місія. Але я дозрівав, доходив до цього розуміння разом з усіма – ми разом молилися, задавали питання, на які ніхто не міг дати відповіді і які пізніше ми знайшли у своєму серці через спілкування з Христом. Тому все подальше, і ця книга теж, – вдячність за переживання тих великих моментів…»
Віктор Жуковський, завідувач кафедри богослов’я УКУ, ділиться такими думками:
«У моїй свідомості і тоді, і пізніше, коли думав про це, перетиналися два виміри: з одного боку – там творилася історія, учасниками якої ми були, з іншого – клекотіла не тільки людська, а й божественна енергія. Ми на власні очі бачили і переживали, як Бог діє в історії, як людина відповідає на цю дію, як поєднується божественне і людське, і як слабке людське з дотиком Божого перста стає таким сильним, відважним і неймовірно великим…»
До книжки «Бог і Майдан» увійшли як спогади й свідчення очевидців і учасників подій, так і науково-богословські праці. До слова: круглий стіл про богословський вимір Майдану відбувся ще у січні 2014 року, безпосередньо під час тих подій і буквально поряд з Майданом.
«Уже тоді було очевидним, що це непересічна подія, яка несе неймовірний згусток Божого промислу, – каже Віктор Жуковський. – Уже тоді ми почали відрефлексовувати її богословський вимір. Це важливо, тому що Бог діє в історії, і богословам потрібно вчасно та максимально адекватно вловлювати цю дію. Це необхідно, щоб виносити певні уроки, не ставати на одні й ті ж граблі політично, соціально, духовно. Існує цілий підрозділ богослов’я Голокосту, а в нас немає ні богослов’я Гулагу, ні богослов’я Голодомору. Подібна ситуація може спіткати й Майдан: відбувся зсув умів і сердець, і надзвичайно важливо зрозуміти, що Бог хотів від кожного з нас…»
Віктор Жуковський говорить про чіткі ознаки того, що Майдан був подією богословською, зародженням Христа у людях. І найперше свідчення – життя заради іншого:
«Це був процес виношування Христа в собі, пульсуюча глибока динаміка, де були всі ознаки присутності Бога: солідарність, допомога слабшому, спільне благо, повага до гідності кожного. Тому для богослова Майдан – це ікона, яку можна споглядати, а Свята Трійця – образ моделі, яка працювала на Майдані…»
Отець Михайло розповідає про свої спостереження як богослова і практикуючого священика у ті дні – про те, як поступово люди прийшли до розуміння, що відбувається щось понад людські сили і розуміння, про те, що в тому революційному поході мають бути священик і молитва, особливо у тривожні моменти очікування:
«Таких моментів було багато, дуже багато – коли розмовляєш сам із собою, коли серце і розум ставить багато запитань, на які немає відповідей…І тоді приходить думка: хтось же має ці відповіді – Христос, Аллах, Ягве чи Творець… І ці відповіді можна знайти у діалозі з ним… Потреба цього діалогу стала матеріальною. Під час християнської молитви і віруючі, і невіруючі знаходили в ній щось рідне і потрібне для кожного. І кожен ідентифікував себе з трансцедентом, з Богом…».