Про те, як заощаджувати на, здавалося б, незначних речах і споживати розумно, у черговій програмі говорила фінансовий тренер Олександра Грудзевич.
«Більшість людей вважають, що заощаджувати важко чи й нереально – немає можливості, не того рівня доходи, треба виплачувати кредити тошо. Проте це не так чи не зовсім так, – каже Олександра. – Багато залежить від організованості, поставлених цілей і володіння простими, але дієвими інструментами, які дозволять заощаджувати чи принаймні не викидати гроші на вітер…»
Олександра Грудзевич нагадує тезу, яка звучала в минулих програмах за її участю: основа сталих заощаджень – визначити відсоток від місячного доходу особи чи сім’ї, який відкладаємо за будь-яких обставин. Загалом рекомендується відкладати 10 відсотків, але все залежить від ситуації в певний момент: якщо дохід більший – можна відкладати й більше, менший – то менше, але хоч якусь суму відкладати потрібно. Які інструменти можуть допомогти економити чи, правильніше, витрачати свої кошти розумно?
Тренерка пояснює, де в нашому щоденному житті приховані фінансові «пастки», і показує, як їх можна уникнути – на прикладі щоденних покупок найнеобхіднішого, зокрема продуктів.
Перше правило: йдучи на закупи на базар чиву супермаркет, завжди мати докладний список всього, що плануємо купити – причому не лише найменувань, а й кількості. Такий список – психологічний захист і від власних реакцій та емоцій під час шопінгу, і від маркетологічних пасток у супермаркетах.
«Список обов’язковий, якщо маємо на меті купити більше, ніж три опції: це пов’язано з тим, що одномоментно людина утримає в голові до семи пунктів інформації, принаймні чотири з яких «відповідають» за самоусвідомлення та орієнтування в просторі/часі, отже, «на продукти» залишається всього три пункти. Йдеться не про те, що більше запам’ятати не можна, а про зосередженість у конкретний момент. Коли такого списку немає, ми дуже легко переходимо в емоційно нестабільний стан, піддаємося емоціям і купуємо те, що нам не потрібне…»
Звичайно, щоб такий список працював, потрібно дотримуватися похідного правила: не купувати того, чого в списку немає, ні за яких обставин. Нехай на початках це навіть буде схоже на гру: наприклад, якщо бачимо, що щось ніби справді потрібне – розраховуємося на касі і повертаємося чи купуємо трохи пізніше. Цей момент – трошки згаяного часу, дає усвідомлення: чи справді потрібна та зайва пачка цукру, шматок сиру чи коробка цукерок? Вказана у списку кількість продуктів убереже від пастки знижок – далеко не завжди потрібно купувати те, за що «ціна за три», і з міркувань необхідності, і термінів придатності.
«Такі списки – ще й запорука розумного споживання: так викидатимемо набагато менше чи й зовсім не викидатимемо продукти, – каже Олександра. – Один іноземець якось сказав в інтерв’ю: дивно, кажете, що у вас бідна країна, а стільки продуктів на смітниках… Це – про неорганізоване, нераціональне ставлення до їжі. До того ж, виробивши звичку ходити по продукти зі списком, можна уберегти до половини коштів, які витрачалися раніше…»
Ще одна серйозна пастка, яка, зазвичай, чигає на покупця у супермаркеті – експлуатація емоції та фізіологічних відчуттів. На базарах такий вплив не настільки сильний, хоча і там різнобарв’я та розмаїття овочів, фруктів та інших смаколиків спонукає купити і те, і те, і ще оте. У супермаркетах же все спрямоване на те, щоб людина купила більше – від розташування відділів у магазині та продуктів на полицях до запахів, музики й загальної атмосфери. Саме тому фахівці «з купування» радять перебувати в супермаркеті не більше ніж півгодини й не гуляти там безцільно. Чому? Тому що інакше не уникнути емоційних покупок – того, що просто захотілося у цей момент.
Звісно, встановлювати собі занадто строгі правила в цьому сенсі також не варто – це чимось схоже на строгу дієту, коли будь-що заборонене набуває надзвичайної цінності і утримування від нього потребує великої сили волі. Тому, як і у таких дієтах, бувають зриви і, як наслідок, почуття провини і невдоволеності собою. Як можна домовитися з собою – розповідає Олександра Грудзевич: «У межах вищезазначеного списку раз чи двічі на місяць можна зробити емоційну покупку гривень на сто (якщо йдеться саме про продукти), тобто ця сума закладена у наш «продуктовий» бюджет. Найцікавіше, що маючи це послаблення, я, наприклад, користуюся ним не так часто: коли щось дозволене й доступне, не так вже цього й хочеться. Ключове в цьому підході – не ставитися до такого списку як до якогось обмеження чи тортур. Коли людина побачить, що ніби з нічого заощадила 500 чи тисячу гривень на місяць – хіба це тортури?»
Ще одна порада для тих, хто схильний до емоційної купівлі загалом – одягу, взуття, техніки тощо: з кожної такої покупки «платити» собі податок – скажімо 10 відсотків від вартості покупки і відкладати їх у скарбничку. І тоді така покупка вже не зовсім емоційна, бо хоч на мить виникає питання – чи потрібна мені ця річ?
Отже, як говорив хтось із відомих людей: перша причина бідності – у неорганізованості. Йдеться не лише про безладне купування й споживання, а й про особистісні речі – відсутність цілей, зокрема й щодо використання зароблених коштів. Ще одна цитата: якщо ми самі не маємо цілей щодо наших грошей, знайдеться той, хто їх матиме. Адже ми не просто купуємо щось непотрібне – ми забираємо кошти з того, що дає чи може дати нам радість, впевненість, розвиток. А це – кошти на відпустку, навчання дітей, пенсійні збереження, якісь значні й важливі покупки.
«У питанні заощаджень не слід нехтувати дрібними коштами, тому що фінанси – це якраз про всі ці дрібнички, – каже Олександра Грудзевич. – І це не про скупість, а про усвідомлення, зокрема і своїх цілей. Заощаджуючи, важливо розуміти – для чого ми це робимо. Окрім того, бачення цілі дає й бачення можливостей її досягнення, в тому числі й фінансових. Вони є, і треба навчитися їх бачити, приймати, працювати з ними, щоб досягати чогось більшого і розвиватися…».
Розробка сайту