Про це у «Психологічній порадні» говорила християнський психолог Орися Пазиняк.
У Біблії все написано
Духовне життя і душевна рівновага взаємопов’язані, хоча це і дещо різні сфери. Саме тому священик і психолог розділяють свої компетенції, хоча обидва працюють із душею людини. Екзистенційні питання, стосунки з Богом – сфера священика, питання психіки (сприйняття і реагування, почуттів, поведінки, стосунків тощо) – сфера психолога. У християнській психології ці сфери поєднані у Біблії – у читанні, розважанні над прочитаним, пошуку відповідей на духовні запити й виклики повсякдення. Життя окремої людини, сім’ї і людства трактуються як Божий план, який намагаємося осягнути, зрозуміти і прийняти. І тоді по-інакшому сприймаємо те, що відбувається з нами і навколо нас, дістаємо силу вставати після ударів, радіти життю, рухатися далі і підтримати інших. Приблизно така ідея напрямку психотерапії, який веде пані Орися.
Читання Святого Письма загалом – дуже індивідуальна справа, якій, попри все, потрібно вчитися, постійно практикувати, а отже, мати вчителя, який пояснить, допоможе розуміти, шукати і знаходити те, що потрібно. Такий духовний супровід дає священик. На сьогодні, у часи карантину і переходу значної частини подій в он-лайн режим, УГКЦ має багато таких студій – зокрема, відеоблоги Блаженнішого Святослава #доступно_про_важливе, «Школа молитви» владики Венедикта Алексійчука, блоги багатьох душпастирів на парафіях.
Помічна «сотня»
Біблія дає відповіді і на питання повсякденного життя людини – важливо зуміти знайти і відчитати їх. Адже багато речей залежить від самої людини – від її настрою, думки, волі і віри. Тому так важливо допомогти активізувати ці сили, які є у кожного, і що так необхідно у періоди «чорної смуги».
Для цього, окрім іншого, є й психологічні методи і прийоми, доступні кожному. Один із них пропонує Орися – так звана «сотня»: список того, що подобається, що надихає і, врешті, що є у житті людини доброго. Такий список складається поступово і, бажано, якраз тоді, коли все добре. Це те, що нам дано, за що маємо бути вдячними і що нас підтримає чи й витягне у важких ситуаціях. Як ця «сотня» працює?
«Коли щось не вдається, бракує сил чи бажання щось робити – беремо цей список і дивимося на свої ресурси, бачимо можливості, те, що, зазвичай, відкладене як мрія, – каже Олеся. – То, може, саме сьогодні, коли все не так, варто почати робити щось інше чи по-іншому? Це дуже потужний «перемикач». Та й саме по собі написання такого списку – надихаючий і потужний досвід, знак, що жалітися, нарікати і складати руки – гріх. Насправді труднощі і випробування вчать нас дуже багато чому. Господь створив людину, як Майстер, і дав різні ситуації, щоб вона зростала над собою, розвивалася…»
Знайти інші слова
Cитуації і обставини можуть складатися по-різному, і далеко не все залежить від нас. Але на одну і ту ж подію можна реагувати по-різному: можна нервувати і опускати руки, а можна – слухати музику, молитися, думати чи медитувати. І у такому стані відшукуються варіанти виходу. Можливо, і ця ситуація була нам послана саме для цього – щоб ми змінили щось у собі, в своєму житті.
«Інколи достатньо навіть переформулювати свою думку, яка впливає на стан і настрій, назвати щось по-іншому: так, наприклад, майбутній «важкий» тиждень спочатку перетворюється на «нелегкий», потім – на «тиждень можливостей» і, врешті, – на «тиждень досягнень», сповнений сил і ентузіазму. Так формується позитивна візія чи хоча б знімаються страхи і програмування на щось погане», – радить Олеся.
«Я зможу – з Божою поміччю»
І про різницю (чи й межу) між впевненістю в собі і самовпевненістю, яка часто є проявом гордині, зі всіма наслідками.
«Початок якоїсь справи чи втілення ідеї потребує віри в себе, думки – «я зможу». Але розуміємо: ми – люди, зі своїми можливостями і обмеженнями, тому запрошуємо у свої справи, ідеї і мрії Бога, кажемо – «з Божою поміччю». І – не нарікаймо, не жаліймося на життя, тому що це – жало, яке забирає нашу силу. В пустелі помре кожен, хто пам’ятає рабство, говориться у Книзі Виходу. Тому є два способи звільнення: або це внутрішнє рабство вмирає в мені, в часі праці над собою, або я вмираю рабом…»