Про це та інше у програмі «Психологічна порадня» говорили працівники Шпиталю Шептицького у Львові, медичний капелан о. Іван Гриб та лікар-терапевт Ірина Звіздарик.
На сьогодні у Шпиталі Шептицького діє порівняно нова реабілітаційна програма для людей, які перенесли захворювання на коронавірус. Інформація – тут. Особливістю цієї програми є те, що поряд із фаховими лікарями різних напрямків, із пацієнтами працюють психолог і душпастир.
«Людина – цілісна, це тіло, душа і дух, які однаково потребують опіки і уваги, – пояснює о. Іван. – Шпиталь Шептицького, як медична і церковна установа, ставить собі за мету підтримати людину в усіх сферах, бо одне впливає на інше: якщо щось болить, це відчуває все тіло; коли страждає дух, це позначається і на ментальному стані людини».
До слова, Шпиталь Шептицького, як лікарня УГКЦ, несе і соціальне служіння – від початку пандемії, з квітня минулого року, діє благодійний проєкт COVчег на допомогу потребуючим, є програми медичної допомоги. Також при Центрі психічного здоров’я у період пандемії почала працювати програма психологічної реабілітації для медиків.
Скепсис VS страх
Особливістю цієї пандемії є дуже різне сприйняття цієї загрози самими людьми.
«Люди по-різному реагують на незрозумілі нові речі, і страх перед невідомим може проявлятися по-різному, – пояснює отець. – У когось механізми самозахисту спрацьовують на заперечення – мовляв, це все неправда, які там маски, нас просто хочуть залякати і обмежити. Людина сама себе переконує, що все нормально, хоча реальність, а не будь-які слова чи картинки, є очевидно протилежною. Інша крайність – паніка, страх втратити контроль над ситуацією, і це також прояви того, що відбувається з людиною всередині».
І те, й інше – деструктив, причому не лише для самої людини, а й для тих, хто поряд. Тому так важливо, розуміючи справжню небезпеку, не впадати в іншу крайність, у заціпеніння чи паніку. Дотримуватися карантинних норм означає й дбати про суспільне благо, про добро для ближнього. Про це, зокрема, говорив Блаженніший Святослав у спеціальній програмі про пандемію коронавірусу: «Я б не хотів зараз виступати від імені самого Творця і пояснювати, чому Він це зробив [допустив пандемію. – Ред.]. Але, очевидно, Господь Бог до нас говорить через ці обставини. Ми віримо в Бога, який є Любов’ю, і всі ті події в нашому житті, навіть драматичні, є для нас доброю нагодою чогось навчитися. Думаю, що і коронавірус потрібно сприймати саме як нагоду щось переосмислити, чогось навчитися, зрозуміти, що в нашому житті є основне, а що – другорядне».
Що робити?
По-перше, потрібно навчитися фільтрувати потоки інформації, яка надто часто є неякісною – маніпулятивною, емоційною, неперевіреною, неправдивою тощо. Людина у стані тривоги більше зосереджується на негативній інформації, але і це – спотворення картини реальності. Не все навколо погано, є й добре, яке можна й треба шукати і бачити – і в інформаційному полі, і в житті. По-друге, слід звертати увагу на свої емоції, не давати їм керувати нашими думками і діями, усвідомлювати їх. По-третє, треба довіряти Богові.
«Господь каже нам: не бійтеся! Це звучить і в Євангеліях, і у книгах Старого Завіту. Господь запевняє, що Він поруч з людиною, дбає про неї повсякчас і завжди… Тому читання Святого Письма і розуміння, що саме Він хоче сказати кожному з нас і саме зараз, дає нам відчуття впевненості і спокою», – каже отець Іван.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту