Проповідуючи до люду Божого, який зібрався на молитву завдяки онлайн-трансляції, владика Микола зазначив: «На дорозі духовного життя ми не один раз натрапляємо на певні незрозуміння, кризи, розчарування, після чого залишається більше запитань, ніж відповідей. Здавалося б, що ми робимо те, що маємо робити, виконуємо Заповіді, які нам дав Господь, стараємося молитися, допомагати ближнім... Проте ми не чуємо жодної відповіді – тільки тиша. Кожен із нас переживав щось подібне».
Продовжуючи проповідь, архиєрей сказав, що, «коли ми розмовляємо з людиною, хочемо від неї почути відповідь; коли ми клякаємо на молитву та просимо Господа про певні свої прохання – також очікуємо на відповідь. Та на жаль, дуже часто ми відчуваємо тишу. Хоч з іншого боку, ми розуміємо неймовірну Божу любов до кожної людини, а тут із ситуацією цієї жінки бачимо, що Христос не звертає на неї уваги, так ніби Йому цілковито байдуже щодо неї. Проте Бог дуже часто відповідає через тишу, щоб нас чогось навчити».
На закінчення Святої Літургії владика звернувся зі словом привітання до чотирьох парафій єпархії: м. Джілонг, м. Аделайда, м. Ньюкасл і м. Брізбен - з нагоди престольного празника Покрову Пресвятої Богородиці.
Після обіду в зумі відбулася спільна зустріч владики Миколи з парафіянами катедрального храму, а також з вірними Мельбурнської єпархії. Архиєрей наголосив на тому, що «зараз увесь світ переживає непрості часи в новітній історії через пандемію коронавірусу. Ми в Австралії, зокрема у штаті Вікторія, це відчули по-особливому, оскільки впродовж декількох місяців перебуваємо в локдауні, який цілковито паралізував наше життя. Часто ми відчуваємося самотніми, забутими, покинутими і, здавалося б, немає порятунку від цього; немає на кого покластися. Проте свято Покрову Пресвятої Богородиці нагадує нам про те, що ми не забуті – Господь пам’ятає про нас через свою і нашу Матір. Не один раз різні народи зверталися до Неї по допомогу і заступництво в часи випробовувань. Пророк Ісая говорить такі слова: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоч б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» (Іс. 49, 15-16). Пам’ятаймо, що кожен із нас записаний в долонях Господніх, отже, ми не забуті».
Зустріч закінчилася спільною молитвою до Богородиці: «О Мати Божа і Покровителько нашої землі! Під Твою милість прибігаємо, Твоєї помочі благаємо, тільки на Тебе уповаємо. Прийми єпархію Святих апостолів Петра і Павла в Австралії, Новій Зеландії і Океанії під свій покров, благослови нас і зберігай як свою вибрану громаду. Зроби нас своїми молитвами вмілими виконавцями Христових заповідей. Будь при нас як милостива, і милосердна, і чоловіколюбна, завжди і в теперішньому житті, теплою заступницею і помічницею, відганяючи полки супротивників, наставляючи нас на спасіння. Бо не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на Тебе надіємося і Тобою хвалимось: бо ми Твої слуги, щоб ми не посоромилися нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь».
Пресслужба Мельбурнської єпархії
Розробка сайту