Розпочинаючи науку, реколектант закликав замислитися над запитанням, чому Ной сп’янів від вина одразу після того, як він та його родина покинули ковчег та уклали угоду з Богом. «Якщо ми уважно подивимося, текст Святого Письма просто стверджує, що Ной посадив виноградник, випив вино, вироблене з його винограду, сп’янів і ліг у його наметі голий, що було звичним у той час і в тому кліматі. Нічого більше, нічого менше», – додав диякон.
Щоби спробувати відповісти на поставлене запитання, він звернувся до святоотцівської спадщини. Святий Іван Золотоустий, як зауважив реколектант, чітко стверджує, що «вирощувати виноградну лозу не є злим, ані лукавим, не добре надмірно вживати вино…». Теодорит Кирський та Єфрем Сирійський вважають, що сп’яніння Ноя було наслідком недосвідченості: «Ной не був поганим або безвідповідальним, він просто не знав». А Кипріян Карфагенський і святий Єронім навіть порівняють Ноя із Христом і представляють цей епізод з книги Буття як прообраз страстей Христових.
Далі диякон Даниїл звернув увагу на синів Ноя, які відреагували по-різному в цій ситуації. Хам виявив наготу батька, збезчестивши його. Натомість інші два сини прикрили батька, виконуючи вже тоді заповідь, яку Бог згодом дасть через Мойсея: «Шануй батька і матір твою». «Така поведінка була ознакою пошани до людини, до свого батька, знаючи, що він добрий, і щоб не дозволяти іншим зловживати і жорстоко ставитися до нього через його слабкість», – додав реколектант.
Вчинок милосердя двох інших синів Ноя є прикладом для нас сьогодні, в умовах карантину, адже «у ці дні, незважаючи на нашу ізоляцію, раніше чи пізніше матимемо контакт із кимось старшим за нас, із тим, хто потребує нашої допомоги, – зауважив диякон Даниїл. – Можливо, ми контактуватимемо із вразливою особою в слабшому становищі, якій потрібна наша поміч чи підтримка. Як ми відповімо на їхні потреби своїми діями?..»
Без сумніву, наші дії мають бути діями милосердя. Без добрих вчинків для наших ближніх ми не зможемо іти за Христом дорогою Його страждань: «Вся подорож до Пасхи позначена вказівниками, які вказують нам, що ми не можемо просто сховатися всередині себе на шляху до Христа, ігноруючи свого ближнього. Якщо ми намагаємося іти слідом за Христом дорогою, що веде до Єрусалиму, намагаємося іти слідом за Христом до Його страстей, але ігноруємо людей, що лежать скраю дороги, то не дійдемо далеко цією дорогою», – застеріг диякон.
На завершення третьої реколекційної науки диякон Даниїл Ґаладза закликав усіх молільників просити Бога, щоби Господь допоміг нам знайти баланс між спогляданням і дією, навчив нас допомагати потребуючим і молитися за наших медиків і хворих. «Молімося особливо за тих, які на полі битви проти вірусу, особливо лікарів і медиків, і тих, які захворіли. Огорнімо їх нашою молитвою і любов’ю, показуючи Богові наш намір іти слідом за прикладом добрих синів Ноя», – закликав реколектант.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту