Коментуючи біблійний уривок про Вавилонську вежу, диякон підкреслив, що «на перший погляд, Бог дратується людським прогресом. Він мстивий і заздрісний. Руйнує нашу добру справу тільки тому, щоб ми не могли бути ближче до Нього. Але чи це насправді те, про що йдеться у тексті Священного Писання?»
Щоб відповісти на це запитання, реколектант звернувся до творчої спадщини Івана Золотоустого, де Отець Церкви навчає, що «люди, які будували Вавилонську вежу, не знали, як задовольнитися тим, що мали, бо були захланними та егоїстичними». «Таким чином, – пояснив диякон, – головна проблема людей, які будували Вавилонську вежу, полягала не в бажанні рости і вдосконалюватися, а в нерозумінні, коли зупинитися. Їхня ціль полягала не в тому, щоб бути ближче до Бога, але щоб побудувати собі місто, для свого звеличення, для того, щоб зробити собі ім’я».
«Щоб позбутися подібної проблеми, – зазначив реколектант, коментуючи Псалом 126, – ми повинні співпрацювати з Богом, запрошуючи Його у всі сфери нашого життя». І навіть більше – поставити Бога в основі нашої будови. Диякон пригадав, що сам Ісус навчає, що коли ми будуємо наш дім, то недостатньо тільки запросити Господа і бути Його співробітником. «Ми повинні мати Боже Слово – основу віри, як наш фундамент», – наголосив реколектант і додав, що це стосується не лише будинків, але й побудови людських стосунків.
Продовжуючи, диякон закликав проаналізувати нинішній стан речей. Свого часу папа Іван Павло ІІ застеріг перед небезпекою «культури смерті». А деякі сучасні коментатори зробили спостереження щодо нашого світу сьогодні та неймовірного темпу, у якому ми намагаємося працювати, подорожувати та досягати прогресу. «Сьогодні наше позірне відчуття контролю є втрачене, і ми немов оголені. Ми постійно хочемо щось робити, бути зайнятими», – зауважив реколектант. «Але зараз ми покликані робити "нічого". Наша мобілізація – це мобілізація ізоляції. Робити "щось" зараз – це залишатися вдома», – додав він.
Таке закриття у власних домівках, на думку диякона Даниїла, нагадує монастирське життя. Однак саме цього очищення нам було потрібно. Він процитував слова монахині монастиря Христа Жениха в штаті Огайо (США): «Нам потрібно усвідомити, Кого ми приймаємо в Євхаристії. Ми повинні знати, що Він є Богом, а ми – ні. Нам потрібно постити від власної залежності все контролювати, мати все за бажанням – навіть Таїнства».
Диякон закликав кожного зі слухачів задуматися над тим, чи не приймаємо ми часом Причастя на Літургії за звичкою. Чи ми справді усвідомлюємо, що робимо і що відбувається під час богослужінь? Такі запитання, на його переконання, мають поставити собі не лише вірні, а й духовенство: чи ми, священнослужителі, щодня підходимо до Божого престолу, усвідомлюючи, що робимо?.. Наше служіння Богу є справжнім богопочитанням чи тільки звичкою виконування приписів релігійних обрядів, орієнтоване лише на техніку того, скільки разів ми повинні перехреститися, куди нам поставити свічку, коли і як читати карточки?
Такий іспит совісті може допомогти нам «наблизити нас і нашого ближнього до Бога, а не привести у гордість, як фарисеїв чи тих людей, які збудували Вавилонську вежу».
Далі диякон Даниїл, доктор літургійних наук, навів застереження Олександра Шмемана перед розумінням Церкви як «культового товариства», яке існує «тільки заради культу», і пояснення о. Роберта Тафта про те, що «через Хрещення та Євхаристію ми маємо стати Христом один для одного і бути знаком для світу, який ще не почув Його ім’я».
Завершуючи науку, реколектант закликав пам’ятати про жертву Ноя і подячну пісню Мойсея після переходу через Червоне море. Пам’ять про ці речі особливо потрібна тоді, коли приходить спокуса «думати, що наша молитва є марною тратою часу, або коли голоси нам підшіптують "вертайся до роботи!" у ці дні ізоляції».
Щоби не стати подібними до тих людей, які будували Вавилонську вежу, вважаючи жертву Богові чи пісню подяки як найбільш непотрібні речі, варто було б кожному із нас задуматися над тим, якими є наші пріоритети. «Саме зараз ми маємо нагоду поглянути на нашу молитву і роботу в іншому світлі, у світлі Христа, який все просвічує», – сказав на звершення диякон.
Пригадуємо, що щоденні Молебні за недужих у Патріаршому соборі розпочалися 16 березня. Цього тижня реколектантом є диякон Даниїл Ґаладза, який завтра, 27 березня, виголосить п’яту, останню зі своїх наук. Реколекції проводяться як українською, так і англійською мовами. Прямий ефір можна переглянути з понеділка по п'ятницю на каналі «Живого ТБ» в мережі YouTube або сторінці «Живого ТБ» у Facebook.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту