Вартимей, тобто «син Тимея», був сліпим і жебрав на узбіччі околиць Єрихону. Одного дня він почув, що цією дорогою йтиме Ісус. І він, за словами Святішого Отця, рішуче постановив зробити все для того, щоб зустрітися з Ним. «Таким чином цей чоловік входить у Євангелії як голос, що волає на все горло. Він не бачить, не знає, чи Ісус близько чи далеко, але здогадується про це задля натовпу, який у певний момент розростається і наближається… Однак він зовсім самотній, ніхто ним не переймається. І що робить Вартимей? Взиває. Кричить і не перестає кричати. Використовує єдину зброю, яку має: свій голос», – підкреслив Папа, зауваживши, що його волання надокучають іншим, і вони починають дорікати йому.
Вартимей, однак, не змовкає, а ще більше взиває: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною». Він вживає дуже важливий вислів «Сину Давидів», що означає «Месіє», тобто, це є «визнанням віри, що зринає з уст того чоловіка, всіма зневажуваного», який дає приклад наполегливої молитви.
Ісус, вів далі Наступник святого Петра, вислухав його волання. Молитва Вартимея «зворушила Його серце», відчинивши бідоласі «двері спасіння». Ісус сказав привести його, на що той звівся на ноги, а ті, які спочатку казали йому замовкнути, повели його до Вчителя. Ісус попросив його висловити своє бажання, що є «дуже важливим», на що той закричав: «Щоб я знову бачив». І відповів йому: «Іди, віра твоя спасла тебе».
Ісус «визнає всю силу віри цього убогого, беззахисного, зневаженого чоловіка, що притягає Божі милосердя та могутність. Віра означає тримати дві руки піднесеними, мати голос, який волає, випрошуючи дар спасіння», – сказав Святіший Отець.
У цьому контексті Папа зазначив, що віра є взиванням, а невіра – спробами заглушити це волання. У той час, як віра протестує «проти важкого становища, причини якого ми не розуміємо», невіра обмежується призвичаюванням до ситуації. Віра є «надією отримати спасіння», а невіра – «звиканням до зла, яке нас утискає».
«Дорогі браття й сестри, розпочинаємо цю серію катехиз воланням Вартимея, бо, можливо, у постаті, якою є він, вже все написано. Вартимей є витривалим чоловіком. Навколо нього були люди, які пояснювали, що благання даремні, що вони є криком, який залишиться без відповіді, що це був лише галас, який заважав іншим, і більше нічого: будь ласка, перестань кричати. Але він не замовкнув. І, врешті-решт, здобув те, чого прагнув», – сказав Святіший Отець, додаючи, що в серці людини існує голос, сильніший від будь-якої протилежної аргументації, який взиває, який «приходить спонтанно», ставлячи запитання про сенс нашої земної мандрівки, особливо тоді, коли перебуваємо в темряві: «Ісусе, змилуйся наді мною!»
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами www.vaticannews.va
Розробка сайту