За ці десять років УГКЦ відзначилася і укріпилася у суспільно-політичному контексті історії України – від Революції гідності 2014 року до війни на Сході.
«Пам’ятаємо слова кардинала Мирослава Івана Любачівського, що найвищий закон Церкви – рятувати людські душі. Але за ці десять років УГКЦ дуже багато зробила, щоб врятувати все українське суспільство як спільноту людей», – каже Віктор Єленський.
Про спільну позицію Церков під час Революції гідності
Віктор Єленський, який був одним із активних діячів Майдану, зокрема як президент Української асоціації релігійної свободи, згадує особисту розмову з Блаженнішим Святославом, коли на Майдані почалися вбивства.
«Опозиція запросила тоді представників всіх Церков в Україні на зустріч, щоб вони допомогли зупинити кровопролиття… Блаженніший запропонував, щоб політики і релігійні лідери вийшли на Майдан, на віче, і звернулися до людей з проханням – дозволити опозиції зробити ще одну спробу домовитися з режимом Януковича про зупинення кровопролиття… Тоді на Майдані зібралося дуже багато людей, і вони дали цей дозвіл, тому що до цього було вирішено, що більше жодних перемовин і зустрічей з представниками режиму не буде… Так, тоді на Майдані відбулася дуже серйозна суспільна розмова і дуже важливим було звернення представників Церков до людей».
«Блаженніший Святослав був одним із релігійних лідерів, які в часи Майдану змогли напрацювати порядок денний для усіх Церков. Тоді у всіх Церков з’явилася вимога рухатися європейським курсом, багато інших ініціатив, підтриманих усіма Церквами… Велика роль як Блаженнішого Святослава, так і світлої пам’яті Любомира Гузара у тому, що вони не дали розпорошити Церкви, зуміли кинути виклик режиму, який хотів нав’язати Україні російську імперську модель державно-церковних відносин».
Про єдність і діалог УГКЦ і ПЦУ
«Блаженніший Святослав повністю успадкував візію покійного Любомира Гузара на те, що він називав діалогом і єдністю Церков Володимирового Хрещення, – каже Віктор Єленський. – У Блаженнішого Любомира було дуже глибоке і всебічне бачення цього єднання: він належав до когорти ієрархів, які вважали, що розділення між християнами – це скандал, як казав і папа Іван Павло ІІ».
Важливий момент, на який вказує пан Єленський: коли Україна готувалася отримати Томос, вона натрапила не лише на спротив Російської Православної Церкви, а й всієї машини Російської держави, з усіма можливостями її спецслужб та медіа.
«Серед методів і кроків, до яких вдавалася Росія, була й спроба посварити УГКЦ і ПЦУ. Росія просувала наративи, що ці Церкви – конкуренти, які неминуче воюватимуть за церковний електорат… У цій ситуації і патріарх Святослав, і митрополит Епіфаній вчинили, як на мене, філігранно – дуже відповідально і по-християнськи. Якщо говорити про справжнє євангельське ставлення один до одного, то ми це побачили у діалозі УГКЦ і ПЦУ, у діалозі Глав цих Українських Церков».
Переглянути всю програму можна тут:
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту