«Молячись щодня Молебень у час війни, ми начебто разом із Божим словом мандруємо і переосмислюємо долю нашого народу. Намагаємося дізнатися в самого Господа зміст наших переживань, страждань, але водночас нашої мрії і надії», – зазначив Предстоятель.
Проповідник порівняв історичний шлях українського народу і будівництво незалежної держави з визвольною мандрівкою старозавітного Ізраїлю в пустелі з єгипетського рабства. Він запевнив, що Бог є джерелом свободи і вчить народ, що означає бути вільним, що означає скинути із себе духа раба й рухатися з Богом в обітовану землю, яка тече молоком і медом.
Так само наш український народ, продовжив свою думку проповідник, вже понад тридцять років подорожує. Здавалося, що це Бог нас веде. Він дарує нам шлях. Це ж від Нього покликання до свободи. Як нам серед пустелі, майже беззбройними, вести війну?
Глава УГКЦ розповів історію першої війни ізраїльського народу в пустелі, коли на нього напало військо амалекитян. Архиєрей звернув увагу на цікавий факт: коли Мойсей молився, тримаючи руки вгору, народ перемагав, тільки-но опускав – програвав.
«Щоб Бог дарував перемогу своєму народові, треба було, щоб хтось невтомно стояв в молитві із піднесеними руками. Тоді Господь Бог, за молитвами Мойсея, провідника Божого народу, зважаючи на його стояння в молитві, дарував перемогу. Божий народ відчув, що Господь воює за нього», – зазначив архиєрей.
На його переконання, Україна сьогодні дуже потребує, щоб хтось вийшов на гору і підносив руки до Бога. Таким духовним дійством і є Молебень у час війни. «Ми, за прикладом Мойсея, стоїмо на молитві тут, у нашому Патріаршому соборі – центральному храмі нашої Церкви, і невтомно тримаємо піднесені руки разом з нашою Київською Орантою. І на диво всіх, Україна поступово перемагає. Але так важливо не опустити рук через страх від переваги ворога, через його звірства на нашій землі чи інші причини, які можуть привести людину до знеохоти», – наголосив Отець і Глава УГКЦ.
Блаженніший Святослав попросив: «Не опускаймо рук, тримаймо їх у молитві! Як ми щовечора збираємося о 20-й годині за київським часом на Молитву вервиці, на Ісусову молитву, так молитовну силу, яка дає можливість повірити в перемогу і її здобути, ми творимо і молитовним стоянням цього Молебню».
На завершення проповіді Предстоятель попросив усіх молільників особливо згадати в молитві братів і сестер, монахів і монахинь з окупованих територій, де, за його словами, сьогодні в людей забирають фундаментальне право на життя, яке випливає з Божого слова й людської природи.
«Право на життя ми отримали від нашого Творця. Це Він нам дарував життя. Він – єдиний суверенний найвищий господар людського життя. Кожен, хто заперечує чи забирає людині можливість жити, виступає проти самого Бога – Творця і Спасителя», – наголосив Глава Церкви.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту