Після демонстрації архівних відеофрагментів про Львівський псевдособор із першою доповіддю на тему: «Причини і передумови Львівського псевдособору (8-10 березня 1946)» виступив п. Ігор Бриндак. Лектор розповів про підступи більшовицької влади та її намагання брехнею схилити на свій бік духовенство УГКЦ. За словами п. Ігоря, ідея ліквідації УГКЦ визрівала та реалізовувалася радянською владою ще задовго до псевдособору, зокрема поза Галичиною.
Згодом увагу присутніх було сконцентровано на Перемишльській єпархії, до складу якої на на момент проведення Львівського псевдособору входили території сучасної Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше про її долю розповів о. Володимир Івасівка у своїй доповіді на тему: «Львівський псевдособор та його наслідки для духовенства й вірних Перемишльської єпархії УГКЦ». За висновком доповідача, перемишльська єпархія за підсумками псевдособору зазнала значних демографічних, кадрових, майнових та культурних втрат.
Чергову доповідь виголосив п. Олег Цимбалюк, представивши долю деяких священників Перемишльської єпархії у межах Дрогобицької області до і після Львівського псевдособору. Лектор у своєму усному представленні зосередився на постатях кількох священнослужителів (о. Петро Мекелита, декан Бориславвський, о. Михайло Жук, декан Дрогобицький, о. Андрій Круцько, декан Меденицький, та о. Олександр Тимкевич, в. о. декана Підбузького), закликавши присутніх ознайомитися з повною версією в черговому випуску Наукових Записок ДДС, який готується до друку.
Наприкінці конференції до слова було запрошено о. д-ра Мирона Бендика, який проаналізував явище Львівського псевдособору з богословської точки зору. «Внаслідок нецерковного характеру "возз’єднання" в нашій Церкві з’явилися мученики та ісповідники, кров яких, за словами ранньохристиянського богослова Тертуліана, стала насінням християн», - підкреслив ректор семінарії, додавши, що постава духовенства УГКЦ та їхні подвиги стали духовним орієнтиром для багатьох християн, які, перебуваючи у підпіллі задовго до розпаду Радянського Союзу, не тільки змогли зберегти віру у своєму серці, а й загартували її до нових обставин. Як зазначив богослов, станом на сьогодні УГКЦ є глобальною Церквою, адже вихід з підпілля зумовив її швидкий розвиток не тільки в межах нашої країни, а й по всьому світу.
Мистецька частина академії включала, зокрема декламацію поезії «Вірні» (автор - семінарист 4-го курсу бр. Василь Коваль, декламував семінариста 2-го курсу бр. Богдана Мацьковича), демонстрацію відеоматеріалів, молитву за жертв псевдособору у виконанні семінарійного октету.
На завершення проректор з навчальної частини о. д-р Роман Андрійовський подякував тим, хто долучився до організації пам'ятної академії, а відтак запросив усіх присутніх ознайомитися з експозицією про Львівський псевдособор та підпілля УГКЦ. О.Роман зазначив, що наукові матеріали до цих пір недостатню увагу приділяли тому, як псевдособор вплинув на терени теперішньої Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Тому конференція у Дрогобицькій духовній семінарії має на меті заповнити цю прогалину. Також проректор закликав семінаристів обирати цю тематику об'єктом своїх курсових і дипломних робіт, досліджуючи маловідомі сторінки історії древньої перемишльської єпархії, однією зі спадкоємиць якої є Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ.
Нагадуємо, що цими днями УГКЦ відзначає сумні роковини Львівського псевдособору (8-10 березня 1946), який розпочав шлях катакомб УГКЦ в Галичині. Собор був проведений під тиском радянських спецслужб. За його підсумками влада заборонила УГКЦ і забрала все її церковне майно. На місці греко-католицьких парафій були створені православні, яких тут до того були одиниці на тлі кількох тисяч греко-католицьких.
Джерело: Дрогобицька духовна семінарія
Розробка сайту