Про це розповів владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, під час прощання зі світлої пам’яті Блаженнішим Любомиром у його домі в селі Княжичі, де він прожив останні роки свого життя.
«Ми сьогодні зібралися в домі Блаженнішого Любомира, – сказав єпископ, – у домі нашого отця. Наші серця наповнені смутком, болем, але також наповнені молитвою і тихою надією, бо каже святий Павло, аби ми не сумували, як ті, що не мають надії… Справді дивні діла Божі. Учора, коли Господь Бог покликав нашого Блаженнішого до свого вічного дому, хтось пригадав, що рівно рік тому, 31 травня 2016 року, був на похороні іншого київського ієрарха – владики Петра Мальчука. На тому похороні Любомир сказав такі слова: «Коли ми входили сьогодні сюди, до храму, нам було сумно, в очах багатьох людей були сльози. Цілком природно. Але дозвольте мені сказати таке: хоч усі ми в якийсь спосіб переживаємо цю втрату, між нам є щонайменше одна особа повна радості – це наш співбрат владика Петро, тлінні останки якого знаходяться посеред храму. Він уже там, куди всі повинні піти. Він є в Господа, він є щасливий».
За словами владики Богдана, і ми можемо з певністю сказати, що між нами в цій сумній громаді є принаймні одна особа, яка повна радості, яку Господь обіцяв тим, хто був вірним Йому до кінця. «Ми впевнені, що Господь Бог, зустрічаючи нашого Блаженнішого на порозі свого Вічного дому, сказав: «Слуго, добрий і вірний, у малому був ти мені вірний, поставлю тебе над великим, увійди в радість Господа твого», – висловив сподівання єпископ.
Владика Богдан запевняє всіх, хто оплакує Блаженнішого Любомира, що він є в повноті радості. «І ми просимо сьогодні, аби він посеред нашого смутку послав нам крихту небесної радості, якою жив ще будучи на землі. Адже ми всі його знаємо і пам’ятаємо як надзвичайно погідну і радісну людину. Хоч би що сталося, на його вустах завжди була усмішка. Він сьогодні звертається також до нас зі словом любові та вдячності. Бо прийшов час піти до Того, до кого кожен із нас мусить піти», – сказав Секретар Синоду.
Він розповів, що для покійного владики Бог завжди і всюди був Отцем. Як часто він любив повторювати, що молитися до Бога означає молитися як дитина до свого батька. Ми всі відчували, незалежно від конфесії, політичних поглядів чи національності, його велику безкорисливу любов. Він сам казав: «Для мене кожна людина є брат чи сестра, бо всі ми маємо одного Татуня». У цьому весь наш Блаженніший», – пригадав єпископ.
Владика Богдан також розповів, що сьогодні вдосвіта зателефонувала одна людина і розповіла, що має в себе вдома при виході портрет Блаженнішого Любомира. І коли виходить з дому, зустрічається з ним поглядом і з ним звіряє своє життя. «Звіряти життя з Блаженнішим... Гадаю, всі ми свідомі того, який великий скарб ми мали, – близькість праведної, святої людини, –людини, яка вміла підноситися до Бога і вміла похилятися над людиною. Це ось ті сходи (сходи в домі Блаженнішого. – Ред.), якими названо фільм про Блаженнішого Любомира, – «Сходи Якова». Він по них піднімався, сам. Завжди казав: «Допровадьте мене тільки до сходів, далі я піду сам». Як той Мойсей, виходив на свою гору Синай, зачинявся в келії і молився. Тільки він і Господь знає, якою глибокою, близькою і повною синівської довіри була ця молитва. А вона такою була, бо ми відчували це, коли він сходив із тих сходів донизу, до нас, щоб послужити, - послужити тими талантами, якими Господь так щедро його обдарував: безцінними дарами мудрості, простоти, побожності й великої людяності», – вважає владика.
«Бути Людиною – ось був його ідеал. Бути такою людиною, якою Господь Бог хоче бачити кожного з нас. Ми сьогодні, молячись і дякуючи за нього, прощаючись із ним, візьмімо із собою те коротке слово «Бути Людиною», – побажав Секретар Синоду.
Владика Богдан також пригадав, що останні слова покійного ієрарха, які він сказав до церковної спільноти, були слова подяки на Літургії, що її ми служили в Патріаршому соборі з нагоди сорокаліття його хіротонії. Проповідник повторив слова прохання Блаженнішого Любомира, які будуть для кожного з нас заповітом, запрошенням і закликом: «Моє до вас прохання – моліться і працюйте, аби наша Церква розвивалася, жила і в той спосіб прославляла Бога та служила нашому народові».
фото Ярослава Павлюка
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту