Про це говорив владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, на проповіді до вірних у празник Преображення ГНІХ у головному храмі УГКЦ - Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Співслужив із владикою Йосифом владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
Говорячи про людське преображення, проповідник запитав, чи здатна людина змінюватися. «Очевидно, здатна, – вважає проповідник. – Бо людина, яка не здатна змінюватися – не здатна прогресувати. Ми покликані до змін. Ми покликані щоразу, щодня бути кращими. Не тільки фахово, не тільки вдосконалюючись у своїх стосунках з найближчими, ми покликані преображатися глибоко і духовно, стаючи кращими людьми, кращим досконалішим творінням».
Відколи починається зміна людини? Як ми можемо справді змінюватися чи у світлі празника робити власне преображення? «Кожен з нас зрозуміє: якщо не вслухаємося в енергію світу, не вслухаємося в струни серця власного єства, якщо не будемо слухати батьків, якщо слово педагога для нас буде нічим, преображення не станеться. Ми мусимо глибоко переживати певні аспекти нашого життя», – наголосив єпископ.
За його словами, для того аби апостоли зрозуміли, що їхній вчитель не просто людина, аби апостоли зрозуміли, що грядуть дні, коли Він видасть себе на смерть заради нашого спасення. Коли наступить час, що Він помре і воскресне, Він мусів їм показати своє божество на горі Тавор. Тому обличчя Його світило як сонце і одяг його був білий як сніг.
Преображення.
«У цьому храмі, п’ятиліття від часу посвячення якого ми вчора святкували, Господь відкриває себе для нас, які збираються на молитву, – молитву подяки Богові, молитву прохання і молитву прослави. Господь тут, у цьому храмі, щоразу робить своє преображення через переміну хліба на своє тіло і вина на кров. Це він відкриває всю ласкавість і милосердя свого єства для грішної людини. Це тут має преобразитися кожен з нас, стоячи перед Богом у всій правді і чистоті, очищаючись у святій сповіді як в Силоамській купелі», – сказав проповідник.
Не можна, переконує архиєрей, здійснити справді глибокого преображення власного єства, якщо ми не вслухаємося в голос Всевишнього Бога. І не тільки в храмі. Він до нас також промовляє зі сторінок Святого Письма і науки Катехизму. Він промовляє через проповідь Церкви і добру людину. Він промовляє теж цим дощовим літом і стиглими яблуками, високим небом і затемненим місяцем. Тільки ми мусимо камертон нашої душі налаштувати на відповідні ноти. Ми мусимо зробити якісь зусилля, аби почути Бога. Ми мусимо ширше розплющити очі, аби на дорозі власного особистого життя побачити Його сліди. Бо вони є. Ми просто дуже часто зайняті собою і сприймаємо світ дуже поверхово.
Слухати.
«Мабуть, це теж завдання, – вважає владика Йосиф, – як і кого слухати. Що сприймати за правду? Так багато світ сьогодні голосить, так багато популізму, так багато пропозицій… Ми сьогодні в стані гібридної війни, зокрема медійної. Гібридна війна торкає нас усюди, навіть на зупинках метро, маршруток, у них самих, через зустріч з іншою людиною. Війна ведеться широкомасштабним фронтом. І ми пристаємо, критикуючи все на світі, лиш би не звернути увагу на себе, на власне єство, на власне преображення і преображення своєї країни».
«Від слухання, – продовжив проповідник, – у нас народжується віра, від слухання ми утверджуємося в інтелекті й культурі, від слухання ми сприймаємо зовнішній світ і все, що в ньому діється. Так багато від слухання. Але слухати Бога – це перше. Бо якщо будемо вміти слухати Бога, то зуміємо розрізнити, де Боже, а де вороже».
Наприкінці Літургії владики традиційно поблагословили плоди, мед та зілля, які вірні принесли із собою.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту