У нашому суспільстві і сьогодні існує доволі дивний стереотип: духовній інтелектуальній людині говорити/думати/турбуватися про гроші ніби не личить, оскільки є щось вище за них. Така установка частково – залишок радянських часів, коли, з одного боку, культивувався певний аскетизм і мінімізація споживчих апетитів, проте ця, як і багато інших тез, виплекала лицемірство, а отже, наступний «відкат» в абсолютно іншу сторону – культу багатства, здобутого за будь-яку ціну.
До речі, цікавий факт: у Святому Письмі гроші, багатство, «золото» – як безпосередньо, так і символічно, згадуються у різних контекстах 2 350 разів, тобто врівноваженню цього питання в житті людини приділялася велика увага. Отці Церкви новітнього часу, як-от митрополит Андрей Шептицький, також не оминав цих питань і підкреслював, що «той нарід буде багатим, коли всі і кожна людина зокрема будуть заможними на своєму рівні».
Чому фінансова незалежність є важливою і яке вона має значення у християнському аспекті? Передусім тому, що дає певну свободу і можливість служити тими талантами, якими Бог наділив кожного з нас. Гроші – інструмент для досягнення цілей, проте і наслідок певних дій, звичок, ставлення до них.
«Що таке фінансова незалежність? – каже Олександра Грудзевич. – Це наслідок певних дій чи поведінки, коли людина може подбати про себе сама, відповідальність за власне життя, коли людина не залежить від зовнішніх обставин, не сподівається на, зокрема, державу. Це – капітал, більший чи менший, який людина здобуває все життя своєю працею і, що важливо, ставленням до грошей. Так, Бог подбає, але не забуваймо і про власну відповідальність за своє життя…»
Тренерка каже: на фінансовий стан впливають три речі – закони Божі, думки й переконання людини і певні техніки, які можна опанувати (заощадження, дисципліна витрат, розподіл коштів тощо). Існує і так звана психологія багатства/бідності: установка на багатство – це праця на результат, на цілі, прагнення більшого, врешті, готовність працювати і йти на ризики; установка на бідність – прагнення до стабільності, нехай і мінімальної, патерналізм і покладання відповідальності за своє життя на зовнішні фактори, залежність.
У цьому контексті важливим є ставлення до себе: якщо людина не вірить у себе, свої цілі, свою діяльність, має внутрішню установку «я цього не заслуговую/не зможу», результат буде відповідним. Багатство, підкреслює пані Грудзевич, – це, зокрема, і цілі, втілені у словах «мати, робити, бути». Людина, яка має цілі і налаштована на діяльність, не зупиняється з думкою «немає грошей».
«Махатма Ганді свого часу казав: будуть цілі – знайдуться і кошти, – каже тренерка. – Коли ми справді починаємо думати категоріями цілей, справді прагнемо здійснити свої мрії – приходять можливості, у тому числі й фінансові. Наші думки впливають на це: ми або нарікаємо, або будуємо, шукаємо, прагнемо. Вдячність примножує, нарікання ж – це гальмо, стагнація і гаяння часу й можливостей, це гріх…»
Тренерка підкреслює: певні навички, чи інструменти багатства можна і потрібно опановувати, цього можна навчитися, якщо працювати над собою.
Це, зокрема, правило №1: десять чи хоча б п'ять відсотків своїх доходів, хоч би якими вони були, відкладати і не торкатися їх за жодних обставин. Це, певною мірою дисципліна. Андрей Шептицький свого часу казав у своїх повчаннях: перша причина бідності – неорганізованість, небажання систематизувати щось у своєму житті, невпорядкованість. Багатство ж, наголошує тренерка, це дисципліна, налаштованість на довгі терміни: справжні капітали, як будь-який вагомий ресурс, збираються не за рік, у цій сфері «вже і негайно» не працює.
«Це – закон зерна, і про це йдеться у Святому Письмі, – каже тренерка. – Щоб зібрати врожай, потрібен час, праця і терпеливість…»
Правило №2, яке застосовується, в тому числі і до питання фінансів: не боятися, бути відкритим і готовим до праці. Життя повсякчас дає масу можливостей, потрібно лише вміти їх бачити, зважувати і приймати.
Правило №3 стосується кредитів, проте не тільки. Ідеться про пріоритети і про таке поширене нині бажання створити враження. Тренерка радить брати кредитні зобов’язання лише на справді потрібні речі, як-от житло чи навчання, і в жодному разі – не на миттєві забаганки, так звані статусні покупки тощо. І пам’ятати: кредит – це зазвичай довгострокове зобов’язання, тож ставитися до такого кроку потрібно співмірно до власних можливостей і перспектив. Брати кредит у валюті, в якій отримується дохід, і не спокушатися на «дешевші кредити» у, скажімо, доларах: усі пам'ятають, яким ударом для тих, хто взяв доларові кредити, була криза 2009 року. Пам'ятати, що кредит і його погашення не повинні забирати більше від тридцяти відсотків доходу.
Ще один момент, чи правило: благодійність і ставлення до неї. Багато людей у світі мають таку настанову: десятину своїх доходів віддавати на допомогу ближньому. Напрямків у цьому сенсі є багато, важливо переконатися, що ця фінансова допомога справді потрібна і використовується на добро. Ще один важливий момент – не можна давати і очікувати за це якоїсь віддачі, сподіватися, що «повернеться стократ», причому в грошовому еквіваленті. Такий настрій думок нічого спільного із благодійністю не має.
Продовження теми фінансової дисципліни і теми грошей – у наступній щовівторковій програмі «Психологічна порадня».
Повний стрім програми можна подивитися тут:
Розробка сайту