Справа набула розголосу і резонансу, хроніка подій – на сайті парафії http://stradch.com/, інформація є в обласних та всеукраїнських ЗМІ.
У програмі «Добра розмова» з Тарасом Бабенчуком парох у Страдчі о. Іван Колтун і виконавчий директор місії «Страдецька гора» Богдан Дудзяний розповідають про ситуацію як очевидці.
«У середині квітня навпроти гори з’явилася важка техніка і залунали бензопили, – розповідає отець Іван про перебіг подій. – З'ясувалося, що поряд, у Великопільському лісництві, ведеться масштабна вирубка лісу для прокладання дороги з піщаного кар’єру, через озера і річку Верещицю, до траси. Жодних офіційних пояснень ніхто не давав, усно ж сільський голова повідомив, що рік тому справді давав дозвіл на будівництво дороги, щоб фірма «Керамбуд» мала можливість вивозити пісок з кар’єру на трасу. Невдовзі з неофіційних джерел з’ясувалося, що ця дорога має виходити під Страдецьку гору. Така втаємниченість і невизначеність викликала велику тривогу щодо того, що відбувається: до церкви люди прийти не можуть, тому що карантин, а будівництво ведеться дуже швидкими темпами… Ми не лісники і не екологи, але те, що побачили в лісі, було страшним. Невдовзі до нас приїхали представники «Керамбуду», почали щось розповідати, але коли ми запитали про документи, вони лише сказали, що є погодження трьох сільрад і лісництва».
Для того щоб уявити собі, що відбувається у юридичній і майновій площині, важливо знати таке: землекористувачем землі і лісу є Страдецький навчально-виробничий комбінат Львівського лісотехнічного університету. Земля і лісовий фонд передані державою цьому підприємству з визначенням – «для навчальної та наукової роботи».
«Цікаво, що саме в цих краях у 30-ті роки минулого століття митрополит Андрей Шептицький віддав більше ніж тисяча гектарів власного лісу та викуплені митрополією ліси (близько 4 тис. га. – Ред.), і на їх базі було створено Лісову науково-дослідну станцію у Страдчі і засновано Янівське дослідне лісництво, – розповідає Богдан Дудзяний. – Митрополит хотів, щоб українці мали можливість навчатися лісової справи, тому що польська тодішня влада не допускала їх до роботи в лісах. Великим авторитетом у лісовій справі був Климентій Шептицький і його великий друг, науковець Андрій П’ясецький, який очолив цей напрямок з благословення митрополита Андрея. Ще цікавий факт: коли в 41-му році німці хотіли вирубати в Розточчі 24 тисячі кубометрів лісу на потреби фронту, саме завдяки митрополитові і П’ясецькому вдалося вибороти цей ліс і не дати зруйнувати Розточчя…»
У той же час нинішні лісівники, знаючи про те, що цей ліс – державна власність, і вони не мають права ані використовувати його не за призначенням, ані передавати в користування іншим суб’єктам, вступили у змову з керівництвом «Керамбуду», якому потрібна ця дорога.
«Усе дуже просто – це найкоротший шлях до траси, протяжністю менше як п'ять кілометрів, – пояснює пан Богдан. – І вони хочуть збудувати її через унікальний буковий ліс, який є буферною зоною заповідника і перебуває під охороною ЮНЕСКО. А у квітні-травні цього року там вирубали буки, яким по 80-100 років… Ще одне, чого лісівники не могли не знати: з 1 квітня по 15 червня діє Закон про тишу (закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного світу», затверджений 5 травня 2015 року і який вступив у дію у 2016-му. Цим Законом внесено важливе доповнення до ст. 39 Закону України «Про тваринний світ»: «У період масового розмноження диких тварин, з 1 квітня до 15 червня, забороняється проведення робіт і заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (стрільба, проведення вибухових робіт, санітарних рубок лісу тощо. – Ред.). Вони все це порушили і перевели на місцеву владу, яка не має жодного стосунку до державного лісу і жодних подібних дозволів давати не може».
Отець Іван каже: зараз роботи призупинено, оскільки справа набула розголосу і до неї прикута увага громадськості. Проте загроза не минула. Пан Богдан каже: 20 травня була заява керівника «Керамбуду» і заступника голови Львівської ОДА, що вони доопрацюють цей договір, проведуть експертизи тощо. Тобто про відмову від цієї ідеї не сказано ні слова.
При цьому за Земельним і Лісовим кодексами України такий договір неможливий – закон це забороняє. Тому юристи «Керамбуду» і Страдчівського лісництва винайшли схему: оскільки не можна звернутися з цим напряму до ОДА чи Кабміну, бо це кримінал, звернулися до сільрад по дозвіл користуватися дорогою. Але цієї дороги насправді немає. «Керамбуд» взяв в оренду кар’єр, який тільки будується, він не діючий. Попередні власники проєктували зовсім іншу дорогу, і для цього вже прорубали просіку. Нинішні ж вирішили йти напряму – щодо всього.
«ДБР відкриває з цього приводу кримінальну справу, – каже Богдан Дудзяний. – Зараз це скидається на злочин місцевої влади, але це – організований злочин, продуманий групою осіб, який матиме непрості наслідки, якщо буде розслідуваний. Правда, у цьому є великі сумніви, оскільки виконувач обов’язків інспектора, який тільки-но почав перевірку, наступного дня в інтерв’ю каже, що порушень не бачить…»
Окрім різного рівня матеріальної шкоди і загрози, у цій ситуації є небезпека й духовна. Моральний бік цієї справи і участь в оборудці та активних діях багатьох людей залишаємо поза рамками обговорення теми програми. Ідеться про загрозу Страдецькій горі і як матеріальному об’єкту духовної спадщини, і як частині ландшафту, який має певну ауру і характер (про екологію уже сказано).
«Тисячі людей йдуть до цієї духовної лічниці, стишуючись на Хресній дорозі до неї, – каже отець Іван. – Ми не можемо вирвати гору з того місця, де вона є: і долина, і ці ставки, і річка, і ліс, і повітря – усе творить Страдецьку гору і цю тональність єднання з Богом. Я не еколог, але цими днями, 17-24 травня, ми вшановуємо енцикліку Папи Франциска "Laudato si’" (енцикліка 2015 року, присвячена проблемам екології. – Ред.), у якій йдеться про те, що маємо щось залишити нащадкам, що світ стоїть на межі екологічної катастрофи. Господь створив і наповнив землю, щоб людина всім цим опікувалася, а не лише використовувала і брала, руйнуючи і знищуючи. Так, у тому, що відбувається у Страдчі, ми бачимо загрозу. Ми не побачили жодних документів – навіть ескізів, як буде пролягати ця дорога. Розуміємо, що нею їздитимуть важковаговики, які возитимуть пісок, як розуміємо й те, що норми перевезень дотримані не будуть. Розуміємо, що все це порушить баланс зі всіх боків… Тому, як представники Церкви і громадяни нашої країни, вдарили у дзвін, бо все це може стати катастрофою. Ми навіть не можемо уявити, як і наскільки знищеним і викривленим може стати це місце».
Для довідки: Страдецька гора й Хресна дорога навколо неї – одна із найбільших святинь в Україні, відпустовий центр і місце прощі, яке щорічно відвідують близько 200 тисяч прочан. У ХІ столітті у скелі монахи видовбали печери, які утворили підземний монастир: Страдецька печерська лавра збереглася донині і є культурно-історичною пам’яткою та релігійною святинею світового значення. На горі – церква Успення Пресвятої Богородиці і могила священника Миколи Кондрата і дяка Володимира Прийми, яких папа Іван Павло ІІ проголосив блаженними мучениками. Страдецька гора розташована у заповідній території «Розточчя».
Розробка сайту